Утопічні ідеї соціалізму, тому що люди апріорі не рівні. Вони працюють по-різному, і талантів у всіх різна кількість. Середня зарплата в СРСР в 1977 році становила 149 рублів, але не міг адже той же Висоцький отримувати стільки ж!
Тому навіть в епоху, коли намагалися зрівняти і «вичесати під одну гребінку», з сірої маси трудівників не могли не вибиватися неординарні особистості. Окремої уваги заслуговують підпільні радянські мільйонери, але вони — тема для іншої збірки, а сьогодні перед нами люди, яким вдалося легально заробити стан в радянський час. Хоча, треба думати, якби вони народилися в США або Європі, заробили б в рази більше, а також могли б безперешкодно витрачати гроші на те, що їм дійсно хотілося, а не на те, що було у продажу.
Лідія Русланова
«Не думай, як заробити мільйон, думай, як зібрати з мільйона по рублю», — говорить народна мудрість. Чи Лідія Русланова думала про те, як заробити. Вона просто співала так, як вміла, і її палко любив цілий народ. За пронизливий голос, за широку білозубу посмішку. «Співачка перемоги», так її називали.
Їй вдавалося заробляти концертами до і після Великої Вітчизняної війни колосальні суми. На допитах вона розповість, що тільки за чотири місяці гастролей в 1946 році по Уралу і Сибіру вона заробила 500 тисяч рублів. Той самий мільйон був готовий платити по рублю. У Русланової з’явилася пристрасть до ювелірним прикрасам ще з 1930 року, і майже всі гроші витрачала на них.
Хвиля повоєнних репресій сміла та Лідію Русланову, її позбавили звання народної артистки СРСР, забрали все майно і засудили до 10 років виправно-трудових таборів. Після арешту у неї вилучили 208 діамантів вагою 153 карата, а також безліч інших дорогоцінних і напівкоштовних каменів і ювелірних прикрас, більше 700 тисяч рублів готівкою, модельний одяг і взуття. Звільнили співачку тільки після смерті Сталіна, але не повернули ні звання, ні всього заробленого чесною працею.
Володимир Висоцький
Ім’я цього чоловіка знають досі навіть представники покоління X і Y. Володимир Семенович теж був голосом цілої країни. Всім він здавався своїм рідним і знають російську душу. Тому неважко уявити, що Висоцькому вдавалося заробляти дуже багато навіть у часи пізнього СРСР.
Найбільше він отримував від концертної діяльності, а особливо від гастролей по Америці. Звідти йому вдалося привезти близько 45 тисяч доларів (близько 225 тисяч рублів). Також чималі суми вдавалося збирати і в Радянському Союзі. Зазвичай організатори мухлювали з кількістю квитків, щоб приховати від керівництва країни реальні прибутки.
Володимир Семенович до грошей ставився легко, він любив дорогий одяг і машини. У нього були ГАЗ-21 «Волга», ВАЗ-2101 і два чорних
«Мерседеса» — всі ці машини він дуже серйозно розбивав. А BMW і
«Рено» був змушений продати, так як запасні частини на них коштували надзвичайно дорого.
Людмила Зикіна
Доля Зикіної склалася набагато щасливіше, ніж доля Русланової. Хоча співачки мають кілька дуже схожих рис. По-перше, неординарні вокальні дані, по-друге, неймовірну працездатність, по-третє, любов до ювелірних прикрас. Зикіної просто трохи більше пощастило з часом. У період репресій у неї ще не було жодного стану.
Зикіна померла в 2009 році, а в 2012 колекції її ювелірних прикрас була продана за 31 мільйон рублів. Купувати коштовності вона почала задовго до розвалу Радянського Союзу. Тому Людмилу Георгіївну точно можна віднести до числа підпільних радянських мільйонерів.
Михайло Шолохов
Автор романів «Тихий Дон» і «Піднята цілина» побачив нищівний успіх своїх творінь за життя. Він став лауреатом Нобелівської премії по літературі в 1965 році, тоді за неї давали грошову винагороду у розмірі 150 тисяч шведських крон. У перерахунку на радянські рублі того часу ця сума склала 255 тисяч, а якщо дуже грубо це перерахувати на сучасні рублі, то вийде більше 60 мільйонів. За «Тихий Дон» він також отримав Сталінську премію першого ступеня. Її розмір склав 100 тисяч рублів. За «Підняту цілину» отримав Ленінську премію, правда, за неї видали лише 7,5 тисяч рублів. Крім цього, Михайло Шолохов отримував гонорари за видання цієї книги, яка була перекладена на різні мови.
Переконаний комуніст Михайло Шолохов передав гроші за всі три премії державі. Ленінську і Нобелівську — на будівництво шкіл. А Сталінську — у фонд оборони. Сам письменник продовжив вести досить скромний спосіб життя. Те, що він не повною мірою скористався своїм багатством, не знімає з Шолохова звання легального мільйонера СРСР.
Сергій Міхалков
Навряд чи можна знайти другого настільки приголубленого долею людини, як Сергій Міхалков. Він був неймовірно талановита в самих різних областях, хоча його і критикували за те, що він поставив свій талант на службу особистого збагачення.
За свої заслуги в області літератури, драматургії і журналістики він був удостоєний трьох Сталінських премій та однієї Ленінської. Також регулярно отримував відрахування за видання і перевидання його збірок. Сергій Міхалков був дуже заможною людиною, причому більшу частину капіталу він заробив у епоху СРСР. При цьому сам завжди ніяковів і говорив, що він дитячий письменник, а за дитячі твори платять мало.
Анатолій Карпов
Чемпіон світу з шахів з 1975 по 1985 роки. Відсоток від призового фонду, за визнанням самого Анатолія, становив 60 тисяч доларів. Законно в Радянському Союзі заробити такі гроші було просто фантастикою.
Крім світових турнірів, Анатолій брав участь у багатьох локальних, де теж були свої призові фонди, хоч і не такі солідні, але відсоток від них, який належав переможцю, теж був набагато солідніше, ніж звичайна зарплата в ті часи. Коли у Карпова запитують, чи був він легальним радянським мільйонером, він коротко відповідає, що був.
Гаррі Каспаров
Багаті люди в СРСР, як вже зрозуміло з вищевикладеного, бували і шахістами. Гаррі досяг неймовірних шахових висот приблизно в той же час, що і Карпов. Вони були знайомі. Каспаров не дуже поширювався про свої доходи за часів СРСР, але він так само, як і Карпов, захопив ті величезні призові за виграші світових і місцевих турнірів, які існували у ті часи. Зараз шахові чемпіони отримують в рази менше з-за того, що популярність цієї гри останнім часом сильно знизилася.
У 2009 році стало відомо, Гаррі придбав собі шикарне житло в Нью-Йорку за 3,4 мільйона доларів. Він зізнається, що в Росії тепер він не може заробляти шахами, а за кордоном дуже навіть може.
Наталія Дурова
Всесвітньо відома дресирувальниця, її династія пов’язана з цирком вже більше 100 років. Дуровим вдалося сколотити свій стан за часів СРСР. До моменту смерті Наталії воно вважалося багатомільйонним. Після численних суперечок і чвар більша його частина відійшла внучці Наталії Дуровой від її позашлюбного сина.
Мабуть, коли у жінки з’являється багато грошей, вона починає дуже сильно любити діаманти. Наталія Дурова — не виняток, вона володіла перснем кавалерист-дівиці Надії Дуровой, яка вважається далеким предком Наталії. Також у її колекції були блакитні діаманти Катерини II.
Юрій Антонов
Радянські мільйонери здебільшого виходили з лав артистів. Так, співак і композитор Юрій Антонов отримувала в місяць близько 15-20 тисяч рублів. При середньомісячній зарплаті в 150-200 рублів ця цифра виглядає просто космічною. При цьому за концерти Юрію платили не дуже багато, а ось за авторські права — пристойно. Пісні звучали буквально у всіх містах і селах величезної країни.
Юрій чесно платив усі внески і відрахування, тому розмір доходу не приховував, а публіка не скаржилася на те, що хтось отримує так багато. Тому що це був не просто хтось, а Юрій Антонов, якого любили і люблять досі.
Артем Тарасов
Або перший радянський мільйонер — так охрестили його журналісти. Не зовсім правильно, звичайно, тому що і до нього вже було достатньо людей з СРСР, які змогли легально заробити свій стан.
Популярність Він придбав в 1989 році, коли офіційно за січень отримав зарплату від кооперативу «Техніка» у розмірі трьох мільйонів рублів. Він чесно з цієї суми сплатив податок на бездітність в розмірі 6% — 180 тисяч рублів. Цим і був викликаний переполох, який навіть був висвітлений у програмі «Погляд».
Кооператив, діяльність якого була настільки успішна, раз він міг платити своїм співробітникам такі величезні зарплати, займався ремонтом зарубіжної побутової техніки. А пізніше — програмним забезпеченням для комп’ютерів, які тоді починали входити в життя людей.
Автор: Ангеліна Комарова
