Черв’яки, отрути, чарівні порошки, блукаюча матка… Деякі з медичних помилок із збірки сприймаються сьогодні не інакше, як страшилки, а деякі, на жаль, виявилися дуже живучі.
Уявіть, що антипрививочники і гомеопати стали найбільш шанованими у світі докторами. Як тоді будуть лікувати людей? Приблизно як у Середньовіччі або ще раніше. Щоб ви краще собі це уявили, пропонуємо вам невелику підбірку медичних помилок минулого.
Зубні черви
Стародавні лікарі були впевнені, що всередині кожного людського зуба живуть черв’яки. Дантисти Стародавнього Китаю, Єгипту та інших великих, але стародавніх цивілізацій переконували своїх пацієнтів у тому, що зубний біль викликана переміщеннями зубних хробаків. У різних культурах черв’яки виглядали по-різному, десь їх представляли, як білих копошаться личинок, де, як крихітних зубастих вугрів. Пацієнтам доводилося терпіти справжні тортури в кабінетах давніх зубних лікарів. Дантисти лікували зуби кислотою, воском, випалювали черв’яків розпеченим залізом, виганяли черв’ячків біленої. Відсоток тих, що вижили при таких способах лікування був невеликий, але пацієнти готові були навіть покуштувати блекоти, щоб позбутися від збунтованих черв’яків. Були і більш прості способи лікування, наприклад, полоскання рота місячним світлом. Деякі лікарі під виглядом видалення черв’яків просто різали десну, а потім показували пацієнту жменю заздалегідь приготовлених черв’яків. Головне, не можна було видаляти зуб, адже зуб — це своєрідна затичка для мозку, виймеш зуб — витече мозок, або біль зуба переміститься в голову.
Лікувальна борода
Вікторіанські заводи диміли, отруюючи життя англійцям. Страждають від забруднення повітря пацієнту англійський доктор середини 19 століття цілком міг прописати носіння бороди. Вугільний зміг 1879-1880 рр. року висів над Лондоном цілих п’ять місяців, з листопада по березень. В 1873 році, теж отметившимся вугільними туманами, від хвороб дихальної системи померло 268 осіб. Лікарі того часу вважали, що броду здатна фільтрувати повітря, а отже врятувати англійського джентльмена від смогу.
Чарівний порошок
У давнину лікарі робили все, щоб потрапив до них хворий не вижив. Їх ліки вбивали хворих швидше хвороби чи рани. Порошки, мазі часто містили отрута, а у відкриту рану могли втирати заговорений гній, жир євнуха або жовч свині. Професор медицини Рудольф Гоклений-молодший, жив в 16 столітті, пішов ще далі і придумав лікувати не людей, а зброя. Коли ніж або шпага стикається з кров’ю своєї жертви, то між ними встановлюється міцний зв’язок, а значить, щоб вилікувати рану треба вилікувати зброю. Клинок набагато краще, ніж людина переносить гній і отрута, значить лікування зброї буде успішніше пораненого. Професор придумав рецепт порошку для нанесення на зброю: треба взяти мідний купорос, потовкти його і пропустити через сито, коли Сонце знаходиться в Леві. Але що робити, коли закривавлене зброю не виходить знайти, наприклад, на полі бою. Не мазати ж насправді купоросом кожен меч. Сер Кенельм Дігбі допрацював метод Гокления, він запропонував в екстрених випадках наносити порошок на одяг пораненого.
Китайська панацея
Як вже було сказано вище, лікарі давнину в основному мазали хворого тим, що їм під руку потрапляло. Китайським лікарям найчастіше під руку трапилася жовч звірів, птахів і риб. Жовчю китайці лікували майже всі відомі їм на той момент хвороби. Найпопулярнішою жовчю була жовч ведмедя. Лікування жовчю збереглося в китайській медицині з найдавніших часів (приблизно 1 століття до н. е..) до 21 століття. До цих пір в Китаї мучать ведмедів для отримання цілющої рідини. Тільки ось ця китайська панацея має таку ж цінність, як і ріг носорога. Ріг, як прийнято вважати, здатний лікувати серйозні хвороби, проте давно доведено, що роги носорогів — це чистий кератин, з таким же успіхом можна прописувати пацієнтам приймати свої нігті після їжі. Медичні забобони дуже живучі, а носороги і ведмеді століттями від цього страждають. Сучасні вчені не знайшли корисних для людини властивостей ведмежої жовчі.
Китайці вважали, що від геморой вилікує жовч качки або їжака, від запору — свиняча жовч, від алкоголізму — жовч лисиці.
Матка-мандрівниця
Стародавні лікарі думали, що всі жіночі хвороби походять від переміщень матки по тілу жінки. Болить груди — матка вирушила до серця в гості, болить живіт — матка сьогодні обіймається з шлунком, голова — скажіть спасибі, що через рот не вистрибнула на шляху до мозку. У Стародавній Греції придумали засіб повернення матки на місце. Жінка повинна була проковтнути щось запашне, тоді матка піде на запах і слідом за ним опуститься куди треба. Чомусь вважали, що матка любить приємні запахи і біжить від смороду.
