5 вражаючих бойових історій

74

Сучасні кіногерої бойовиків здаються самими крутими. Але ми забуваємо реальні неймовірні подвиги учасників ВВВ. Вони не грали, вони билися на смерть, вони були крутіше.

Війна вимагала від людей мужності, а героїзм був масовим.
5 вражаючих бойових історій, в яких можна оцінити стійкість і мужність героїв ВВВ.
1. Червоноармієць Овчаренко Дмитро Романович
5 впечатляющих боевых историй  Великая отечественная война
13 липня 1941 року в боях в районі міста Бельци, при доставці боєприпасів в свою роту біля містечка Песець їздовий кулеметної роти 389-го стрілецького полку 176-ї стрілецької дивізії 9-ї армії Південного фронту, червоноармієць Д. Р. Овчаренко був оточений загоном солдатів і офіцерів противника чисельністю 50 чоловік. При цьому противнику вдалося заволодіти його зброєю. Однак Д. Р. Овчаренко не розгубився і, вихопивши з воза сокиру, відрубав допрашивавшему його офіцерові голову, кинув у солдатів противника 3 гранати, знищивши 21 солдата. Решта в паніці розбіглися. Потім він наздогнав другого офіцера і також відрубав йому голову. Третій офіцеру вдалося втекти. Після чого зібрав у вбитих документи і карти і разом з вантажем прибув у роту. (Копія документа, що підтверджує подвиг Овчаренко є на wikipedia.org)
На жаль, до Перемоги герой не дожив. В боях за визволення Угорщини в районі станції Шерегейеш кулеметник 3-ї танкової бригади рядовий Д. Р. Овчаренко був важко поранений. Помер у госпіталі від ран 28 січня 1945 року. Нагороджений орденом Леніна.
5 впечатляющих боевых историй  Великая отечественная война
2. Старший сержант-артилерист Сиротинін Микола Володимирович
5 впечатляющих боевых историй  Великая отечественная война
Під натиском 4-ї танкової дивізії Хайнца Гудеріана, якою командував фон Лангерман, частини 13-ї армії відступали, а разом з ними і полк Сиротиніна. 17 липня 1941 року командир батареї прийняв рішення залишити біля мосту через річку Добрость на 476-му кілометрі шосе Москва — Варшава одне знаряддя з розрахунком з двох осіб і боєкомплектом в 60 снарядів прикривати відступ із завданням затримати танкову колону. Одним з номерів розрахунку став сам комбат; другим добровільно зголосився Микола Сиротинін.
Знаряддя було замасковано на пагорбі в густий жита; позиція дозволяла добре переглядати шосе і міст. Коли на світанку здалася колона німецької бронетехніки, Микола першим пострілом підбив вийшов на міст головний танк, а другим — замикає колону бронетранспортер, тим самим створивши пробку на дорозі. Командир батареї отримав поранення і, оскільки бойова задача була виконана, відійшов у бік радянських позицій. Однак Сиротинін відмовився відступати, оскільки при гарматі раніше залишалося значна кількість невитрачених снарядів.
Німці зробили спробу розчистити затор, поцупивши підбитий танк з мосту двома іншими танками, але й вони були підбиті. Бронемашина, яка спробувала подолати річку вбрід, загрузла в болотистому березі, де була знищена. Німцям довго не вдавалося визначити місце розташування добре замаскованого знаряддя; вони вважали, що бій з ними веде ціла батарея. Бій тривав дві з половиною години, за цей час було знищено 11 танків, 6 бронемашин, 57 солдатів і офіцерів.
До моменту, коли позиція Миколи була виявлена, у нього залишилося всього три снаряди. На пропозицію здатися Сиротинін відповів відмовою і відстрілювався з карабіна до останнього.
Нагороджений Орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (посмертно). Н. Ст. Сиротинін так і не був представлений до звання Героя Радянського Союзу. За словами родичів, для оформлення документів потрібна була фотографія, але єдина, що була у рідних фотокартка була загублена в евакуації.
«7 липня 1941 року. Сокольничи, поблизу Кричева. Увечері ховали невідомого російського солдата. Він один стояв біля гармати, довго розстрілював колону танків і піхоту, так і загинув. Всі дивувалися його хоробрості… Оберст перед могилою говорив, що якби всі солдати фюрера билися, як цей російський, то завоювали б увесь світ. Три рази стріляли залпами з гвинтівок…» З щоденника обер-лейтенанта 4-ї танкової дивізії Фрідріха Хенфельда
3. Красноармейц Ватаман
5 впечатляющих боевых историй  Великая отечественная война
Одна з найкрасивіших легенд часів Другої світової війни розповідає про красноармейце за прізвищем Ватаман з такого штурмового підрозділу, який в 1944 році в рукопашному бою вбив несправним фаустпатроном 10 гітлерівських солдатів. За однією з версій — 10, з іншого — 9, по третій — 8, по четвертій — так взагалі 13. Як би там ні було, у статті «Інженерно-штурмові частини РВГК» В. Мщанский говорить про 10 гитлеровцах.
Звичайно, як і у всякої легенди, у феномену Ватамана є критики, які стверджують, що фаустпатрон занадто важкий, щоб їм можна було ефективно битися, а боєголовку від ударів просто відвалилася. В обговоренні на WarHistory є кілька думок, які виглядають раціональними.
Перша — в рукопашному бою боєць використовував фаустпатрон вже після пострілу з нього. Тобто, фактично користувався тільки трубою, яка важить кілька кг. Пускова труба «Панцерфауста» має діаметр 15 см і довжину 1 м, снаряд важить 3 кг Для рукопашної — цілком відповідне зброю.
А для фотознімку після бою він взяв у руки цілий фаустпатрон. Крім того, dr_guillotin там же зауважує, що граната в трубі утримується чекою за вушка — так що і в рукопашній вона не вивалиться. А взагалі фаустпатроны зберігалися окремо від детонаторів. Вони вкладалися незадовго до використання, а без детонатора його можна хоч з третього поверху кидати…
Друга думка — що все подія відбувалася не одним махом, як у бойовиках, де розкидають купу ворогів одночасно, а послідовно на протязі бою. Адже боєць Ватаман пройшов з боями «пів-європи», а його противники, авральним порядком мобілізовані в ополчення, лише кілька днів тому взяли в руки зброю. І в ступорі першого бою дуже грізними супротивниками вони не були.
Але в будь-якому випадку — це вражаюча бойова історія. Та й сам Ватаман виглядає справжнім билинним богатирем — його широкі долоні видають у ньому природного силача. По-моєму, цей випадок теж в принципі можна віднести до категорії «один у знаряддя»… В кінці-кінців, фаустпатрон — це хоч і не гармата, але невелике протитанкові знаряддя.
Так, до речі, можу додати, що хоча ім’я сміливця так і залишилося невідомим, прізвище нашого богатиря говорить про його молдавських коренях.
4. Старший лейтенант, танкіст Зіновій Григорович Колобанов
5 впечатляющих боевых историй  Великая отечественная война
Тут мова піде не стільки про окрему людину, скільки про команду — екіпажі танка КВ-1, яким керував старший лейтенант Зіновій Григорович Колобанов. Крім командира, до складу екіпажу входили механік-водій старшина Н. Никифоров, командир гармати старший сержант А. Вусів, радист-кулеметник старший сержант П. Кисельников і молодший механік-водій червоноармієць Н. Джерел.
Так от, цей героїчний екіпаж всього за три години бою, 19 серпня 1941 року, знищив цілих 22 танки супротивника! Це абсолютний рекорд всієї Великої Вітчизняної, так і наступних воєн. За три години знищити 22 танка не вдавалося нікому. Після «розбору польотів» виявилося, що бій проводився згідно всім прийнятим тоді правилами військового мистецтва.
Танкісти вчинили розумно: на що проходить по найближчій дорозі танковій колоні вони підстрелили «голову» і «хвіст», після чого почали методично, як у тирі, відстрілювати застряглих «залізних звірів» ворога. Зазначимо, що танк наших героїв отримав 135 влучень німецьких снарядів. При цьому танк продовжив бій, і в його конструкції нічого не вийшло з ладу.
Екіпаж КВ-1 старшого лейтенанта З. Колобанова (в центрі) у своєї бойової машини. Серпень 1941 р. (ЦМВС)
5. Старший сержант Маншук Жиенгалиевна Маметова
5 впечатляющих боевых историй  Великая отечественная война
16 жовтня 1943 року батальйон, в якому служила Маншук Маметова, отримав наказ відбити контратаку ворога. Ледь фашисти спробували відбити атаку, як заробив кулемет старшого сержанта Маметовій. Гітлерівці відкотилися назад, залишивши сотні трупів. Кілька лютих атак гітлерівців вже захлинувся біля підніжжя пагорба. Раптом дівчина помітила, що два сусідніх кулемети замовкли — кулеметники були вбиті. Тоді Маншук, швидко переповзаючи від однієї вогневої точки до іншої, почала обстрілювати наседающих ворогів з трьох кулеметів.
Ворог переніс вогонь мінометів на позиції меткою дівчини. Близький розрив важкої міни перекинув кулемет, за яким лежала Маншук. Поранена в голову, кулеметниця на деякий час втратила свідомість, але урочисті крики наближення гітлерівців змусили її прокинутися. Миттєво перебравшись до сусіднього кулемета, Маншук хлестнула свинцевим зливою по ланцюгах фашистських вояків. І знову захлинулась атака ворога. Це забезпечило успішне просування наших підрозділів, але дівчина з далекої Орда залишилася лежати на схилі пагорба. Пальці її застигли на гашетке «максима».
1 березня 1944 року Указом Президії Верховної Ради СРСР старшому сержанту Маншук Жиенгалиевне Маметовій посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Вічна слава героям, полеглим в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини…