Подивіться на цілком звичайні, на перший погляд, фотографії з незабутніми, дивними і сумними предисториями.
Тадеуш Зиткевич зі своєю фотографією
Тадеуш тримає в своїх руках кращу фотографію 1987 року, обрану National Geographic, на якій доктор Збіґнєв Релига стежить за своїм пацієнтом після першої операції по пересадці серця в Польщі, яка зайняла 23 години. У правому нижньому куті видно один з його колег, який заснув після операції. Хоча операція в той час вважалась майже неможливою, доктор Релига ризикнув, і пацієнт — Тадеуш Зиткевич — навіть пережив свого спасителя.
Три скромних героя Чорнобиля
Якщо б не ці три людини на фотографії — Олексій Ананенко (другий зліва) і солдати Валерій Безпалов (в центрі) і Борис Баранов (праворуч) — з-за катастрофи в Чорнобилі загинули б ще мільйони людей. Через десять днів після вибуху система охолодження на станції вийшла з ладу. Могли статися викид радіоактивної пари, які поширилися б на величезні території по всіх частинах Європи, Азії і Африки.
На фотографії Інженер Олексій разом з Валерієм і Борисом надягають захисне спорядження після того, як вони зголосилися зануритися у воду і злити рідину біля реактора під час аварії на Чорнобильській АЕС у Прип’яті, Україна у 1986 році. Місія була успішною, три героя запобігли більш руйнівні і страшні події. Дивно і справедливо — всі троє вижили.
Шер Амі
Цей голуб доставив повідомлення від потрапив в оточення батальйону солдатів під час Першої світової війни він врятував майже 200 осіб. У нього стріляли кілька разів, і в результаті він втратив лапку і очей. Солдати зробили голубу протез і дали їй ім’я «Шер Амі», що означає «Любий друг».
За зачиненими дверима
Пара на фото — Елізабет і Бенгт побилася на очах у фотографа — Донни Ферати, яка встигла сфотографувати, як чоловік б’є дружину. Донна хотіла опублікувати фотографію, але всі редактори журналів відмовлялися, тільки в 1991 році Донна опублікувала книгу про побутове насильство «Життя з ворогом», куди увійшла ця фотографія. З цього моменту тема побиття і побутового насильства стала широко обговорюватися у суспільстві.
За стійкою
28 травня 1963 року Фред Блеквелл, фотограф з «Джексон Дейлі Ньюс», сфотографував момент приниження і люті. Зліва направо, у
стійки бару в Джексоні сидять троє протестувальників: Джон Солтер, вчитель соціології та студенти Джоан Трампауэр і Енн Муді. Всі троє були коледж Тугалу — чорного коледжу, який став ядром руху за громадянські права в Міссісіпі. На них напав білий бандит, який полив їх кетчупом і гірчицею.
«Почекай мене, таточку»
Зворушлива фотографія, знята Клодом Детловым у Ванкувері в момент, коли солдати вирушають на фронт під час Другої світової війни.
На щастя, батько хлопчика повернувся в цілості й схоронності в жовтні 1945 року.
Друзі дитинства
«Вибух радості»
«Вибух радості» — фотографія, яка отримала Пулітцерівську премію. Її зробив фотограф Ассошіейтед Прес Слава Відер, 17 березня 1973 року на базі ВПС Тревіс в Каліфорнії. На знімку зображений підполковник ВПС США Роберт Л. Штирм, зустрівся зі своєю сім’єю після понад п’яти років в полоні у Північному В’єтнамі. Ця фотографія стала символом припинення участі США у війні у В’єтнамі.
Наймолодша мати
Коли їй було всього 5 років, батьки привезли Ліну Медину (народилася 23 вересня 1933 року) в лікарню з скаргами на надмірний ріст живота.
Після огляду лікарем була виявлена шокуюча правда — Ліна була на сьомому місяці вагітності. Очевидно, Ліна народилася з рідкісним захворюванням, званим «передчасне статеве дозрівання». Ліна Медіна офіційно стала наймолодшою зареєстрованої матір’ю в історії. 14 травня 1939 року вона народила хлопчика з допомогою кесаревого розтину, так як її таз був занадто малий. Народжена дитина була абсолютно здорова і отримав ім’я Герардо. Однак батько дитини залишився загадкою.
Два брата
Ця, здавалося б, весела і жива фотографія двох братів Майкла і Шона МакКилкенов — була зроблена 20 серпня 1975 року в Моро Рок в Каліфорнійському національному парку Секвойя. Фотографія була зроблена їх сестрою Мері за кілька секунд до того, як їх вдарила блискавка. Один з братів пізніше згадував: «У той час ми думали, що це смішно. Я сфотографував Мері, а Мері сфотографувала Шона і мене». Після удару блискавки всі троє опинилися на землі, в Шона йшов дим зі спини. Вони вижили, але в 1989 році Шон покінчив життя самогубством.
«Терезкины каракулі»
Ця примарна і страшна фотографія була зроблена Девідом Сеймуром (одним із засновників Magnum Photos і одним із провідних фотожурналістів 20-го століття) в будинку для дітей з емоційними порушеннями, розташованому у Варшаві, 1948 рік. В той день в центрі було запропоновано дітям намалювати «будинок». У той час як інші діти малювали будинку, у Терезки, яка виросла в концтаборі, було інше уявлення про будинок. Можна тільки здогадуватися, що зображують каракулі, але здається, що біль і жахи, перенесені в таборі, чітко видно в пронизливому малюнку Терезки.
Переміщення житлового будинку для створення бульвару в Алба-Юлія, Румунія
Ранньою весною 1987 року в Алба-Юлії, Румунія, було дано вказівку від уряду переробити інфраструктуру і прокласти дорогу до бульвару, проте один житловий будинок заважав планом. Тому було прийнято рішення розділити приміщення на дві частини і відсунути їх на 55 метрів. У будинку жили понад вісімдесят сімей та важив понад 7600 тонн. Процес тривав майже шість годин. Ходили чутки, що люди весь час перебували в будівлі, і одна жінка навіть поставила склянку води на край балкона, який не пролив жодної краплі. Крім того, всі комунальні послуги (вода, електрика, газ і т. Д.) Теж залишилися недоторканими.
