Кашкулакская печера знаходиться на півночі Хакасії і визнана одним з найстрашніших місць планети. Місцеві жителі називають її печерою «чорного диявола» або печерою «білого шамана» і цьому є своє пояснення.
Це місце було культовим притулком давніх хакасів. Тут язичники поклонялися не тільки символом продовження роду, але й і чорного дияволу. Предки приносили тваринні і людські жертви, щоб задобрити злого духа. Істинність надання підтверджує знайдений у печері стародавні жертовник та кострище, влаштовані навколо природного сталагміта у формі фалоса.
Згідно з цією легендою, печера ввібрала в себе темну енергію древніх шаманів, яка, остерігаючи свої таємниці, вихлюпується від випадку до випадку на надмірно цікавих гостей печери. Ще одним підтвердженням легенди є знайдені в ній людські останки та кістки тварин.
1960 роках група студентів з 20 осіб вирішила здійснити спуск в це забуте богами місце. Через день з неї зуміли вибратися лише 2 студентки. Одну дівчину в буйному неосудному стані підібрали мисливці неподалік від печери. Вона кусалася і кричала щось нескладне. Її відразу запроторили в палату для душевнохворих.
Другу студентку випадково виявив наряд міліції селища Шира. Сивоволоса, з мертвенным особою, з искусанными в кров губами, вона йшла по темних вулицях селища. В руках дівчина стискала якусь фігурку з каменю, яку ні за що не хотіла віддавати. Не зупиняючись ні на секунду, вона щось фанатично шепотіла. І цю дівчину визначили в дім скорботи, де вона протягом місяця “згоріла” від якоїсь загадкової хвороби. Лікарі так і не змогли встановити причину смерті – стрімко худевшая пацієнтка була хоч і божевільна, але абсолютно здорова. Під матрацом померлої дівчини медсестра виявила маленьку кам’яну фігурку.
З тих пір про кашкулакской печері пішла зовсім недобра чутка, але незважаючи на це в ній встигло побувати кілька експедицій. Деякі з них проходили без пригод і люди переймалися відсутності “гострих” відчуттів. Іншим ж щастило, але везінням це назвати складно.
Одного разу експедиція складалася в основному з школярів перебувають на канікулах відчула на собі всю аномальну міць давньої печери. На третій день, перед згортанням табору, діти просили дорослих в останній раз “пробігтися по печері”.
Обійшовши всі найближчі гроти і збираючись покинути підземелля всі раптом відчули крижаний напад жаху. Школярі кинулися до виходу, розштовхуючи не менш наляканих батьків і вчителів… Вже при світлі сонця, коли страх відпустив, піонери та їх поводирі навперебій почали ділитися тим, що їм прічуділось в глибинах печери. У кожного, як з’ясувалося, жах мав своє “обличчя”. Одні бачили страшне чудовисько з тулубом ведмедя і з закривавленим людським черепом замість голови, інші побачили величезних ворон, що сидять на купі кісток, третім “з’явився” огидний старий шаман у зашмарканого лисячій шапці з рогами, б’є в бубон і виробляє хитромудрі рухи. Жестами він ніби кликав до себе…
Через деякий час після повернення додому групи одного з учасників походу, шестикласника, знайшли повішеним на горищі власного будинку. Він залишив посмертну записку вельми дивного змісту. Хлопчик писав про якомусь кам’яному диявола, про темних норах і божевілля. А в кінці: “… помри, але пам’ятай камені”. Батьки пішов з життя хлопчика стверджували, що ця фраза написана іншим почерком.
У 1980 роках печерою незрозумілими явищами Кашкулакской печери зацікавилися вчені з Новосибірського інституту клінічної й експериментальної медицини. Кілька учасників спорядженої експедиції стали свідками дивного феномена і бачили шамана, що манив до себе. Поборовши заціпеніння і страх вони тікали геть, і тільки через декілька годин змогли хоч трохи заспокоїтися. Всі як один говорили про людину в кудлатій рогатій шапці з сяючими очима.
Узагальнивши отримані свідоцтва, вчені припустили, що всі ці галюцинації, несвідомий, панічний страх, зрозуміло, не підступи нечистої сили, а результат цілком реального зовнішнього впливу. Приміром, інфразвук з частотою близько 6 герц може викликати почуття невимовного жаху.
В одному з гротів печери чорного диявола була розгорнута спеціальна лабораторія. Дослідники проводили різні виміри і ставили досліди. В результаті була встановлена геомагнітна аномалія. Електромагнітне поле в печері постійно коливається. Ще на початковій стадії дослідження вчені помітили, що серед інших сигналів стійко пробивається строго певний імпульс. Іноді його фіксували як одиночний, бувало, що він йшов “пучками”. Причому завжди з однаковою амплітудою. Траплялося, пропадав сигнал на два-три дні, а то й на тиждень, але потім незмінно повертався.
Вчені задалися питанням: звідки беруться ці дивні імпульси? Після ряду експериментів було встановлено, що пробиваються вони з глибини печери. Було вирішено перевірити, чи не пов’язані ці імпульси з жахливими баченнями, є тим, хто опинився в печері. Час фіксації імпульсів в точності збіглося з моментом появи у людей нервозності, пригніченого стану, що переходить в панічний жах.
Імпульси виявилися низькочастотними. Тими самими, які не сприймаються людським вухом, але впливають на психіку людини. У співробітників інституту не було сумнівів, що імпульси такої частоти зі сталою амплітудою коливань здатний генерувати тільки штучний випромінювач. Але звідки йому взятися в глухій тайзі, глибоко під землею? Вчені обстежили всю печеру, спускалися в найпотаємніші куточки – безрезультатно. Були здогади, що дивовижний джерело імпульсів знаходиться ще глибше – під самою печерою.
Таємничі видіння вчені пояснювали нешкідливими галюцинаціями, причиною яких могла бути якась незвичайна хімічна суміш, яка присутня в повітрі печери. Однак що це за суміш і наскільки вона вивчена – поки не відомо. Але багатьох цікавило єдине питання: чому різні люди стикаються з баченням саме у вигляді шамана? Ніхто не зміг дати відповідь. Втім, разові експедиції і не могли, напевно, розвіяти всі міфи. Почалася в той час перебудова задала куди більш нагальні питання і таємниця печери чорного диявола так і залишилася нерозгаданою.
Відео – таємниці печери Кашкулакской
