Хвилі смикань керма пасажирами присвячується. Спасибі комрады, постами про те, як хтось смикає кермо, нагадали мені про хорошого товариша історію з нами.
Якісь 00 року, зелені з товаришем ми, під дупою батин «жигуль», батю одного катаємо по всяких потрібних і не дуже справах-він сам не може, нога зламана. Їздити з батьком коли ти пездюк і твоїм прав без року тиждень то ще задоволення пекельного мазахиста.
– Куди мляяя куди ти лізеш???? Туди собака свій перець не пхала, а він лізе!
– Бути там ще камаз проскочив би…
– Тоооооормоооозиии красныыый
Вереск гальм, офигевший один водій і я ззаду.
– А неееее, переплутав, здалося ехай давай, че постало як хер у Дядька Васі на сусідку!
І все в такому дусі, але найсумніше, що все це соправождалось триманням керма за потребою і без. Тобто навіть просто смикнути без потреби.
В один із днів розжився один кермом, «спортивним», тоді було модно китайські «бублики» різнокольорові ставити. Сидимо ставимо, все зробили один каже гайда покатаємось. Зробили гурток, один широко посміхається задоволений собою, грит хороший «бублик», просто чарівний прямо «бублик»…. і на моїх очах знімає його не напружуючись взагалі. Я був троль не того рівня яким був мій друг, я навіть не зрозумів нафіга ми заїхали після цього на балансування коліс і розвал. Зрозумів я на наступний день:
Знову веземо батю, знову все як завжди.
– Ну куди, куди ти преш? Перебудовуйся давай. Піддай, піддай, че як тупень то?
Траса порожня!
Але тут…
– ТАК ДІСТАВ ТИ, НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ НА – РУЛІ САМ!
І на швидкості знімає кермо, пхає його бате під ніс. Навіть я охерел. Пару секунд зловісної тиші. Батино «етіть бити і молотити».
Далі батя їхав і курив, роздивлявся пейзажі у вікні, всі мовчали. Коли добралися до потрібного місця і вийшли з машини батя сказав тільки одне
– Ще раз так пожартувати я тебе вб’ю натурально…
Але більше кермо не чіпав і не гундел. Тільки завжди в машину сідав з одного приказкою якщо не він за кермом.
– Таааааак, хто там нас сьогодні катає? Ааааа льотчик камікадзе, тоді не страшно, тоді миттєво!
Такі справи!
