Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

26

Фотограф Максим Авдєєв побував у зоні бойових дій на південно-сході України, щоб своїми очима побачити, як йдуть справи в одній з найбільш гарячих точок кривавого конфлікту, який забрав чимало життів.

Далі авторський тест.

Широкіно, курортне селище на березі Азовського моря, всього в 18 кілометрах на схід від полумиллионника Маріуполя, вже четвертий місяць залишається точкою дотику української армії і сепаратистів.

Поки військові дії йшли в основному в Горлівці і Дебальцеві, в Широкине було відносно спокійно, але після дебальцевського котла і підписання друге Мінських угод вогнище напруженості перемістився сюди. Іронія в тому, що для Широкина другі мирні угоди і стали початком боїв. Оскільки позиції не рухалися приблизно з лютого, цілих будинків в селищі майже не залишилося.

Потрапити в Широкіно виявилося занадто легко, жодного блокпоста на під’їзді до лінії фронту не було: ми просто під’їхали до крайніх хатах і знайшли позиції ополченців невизнаної республіки, які зустріли нас питанням, як ми взагалі тут опинилися. Дорога, що веде до селища, повністю прострілюється українськими військовими з висот із протитанкових керованих ракет (ПТКР) і великокаліберних гармат. На під’їзді до селища з боку Новоазовська нам трапилися нещодавно спалені легкові машини, мікроавтобуса і башта танка.

Більшість будівель у селищі постраждали від мінометного вогню; сепаратисти живуть у підвалах, у дворах готують собі їжу на вогні солонуватою воді: нормальної води в селищі немає, та й перебої з постачанням.

Після багатьох місяців військових дій цілих будинків в Широкине майже не залишилося.

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Всі ці місяці українська сторона контролює головні висоти над Широкином, ополченці займають лише чотири вулиці на східному краю селища. Весь селище — смуга всього близько 700 метрів в ширину — зона щоденного дотику.

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Різниці висот і хороші зміцнення дають українським військам велику перевагу: з важкого озброєння у ополченців тільки кулемети і гранатомети (АГС), але якщо з висот АГС стріляє на два кілометри, то з боку ополчення вони ледь дотягуються до укріплених позицій противника.

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Сепаратисти живуть у підвалах, у дворах готують собі їжу на вогні солонуватою воді: нормальної води в селищі немає, та й перебої з постачанням.

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Українські війська добре укріплені: бліндажі з бетону і сталі з маріупольського заводу «Азовсталь» неможливо пробити, стріляючи з такої відстані, да ще знизу вгору.

Відразу після нашого приїзду з боку висот починається обстріл, спочатку з АГС і стрілецької зброї, а через кілька хвилин лягають міни. Через півгодини все затихає, і ми можемо пройтися по селищу, де досі живуть близько двадцяти чоловік, в основному це літні люди, яким нікуди виїжджати, їх імена написані на парканах, більшість з них живе якраз між протиборчими сторонами.

Один з них, 66-річний Юрій Гуділов, не може виїхати в Маріуполь, його пенсії, 1500 гривень, не вистачить, щоб знімати там квартиру: за останній рік ціни в Маріуполі зросли вдвічі, у тому числі з-за біженців, які перебралися з територій, контрольованих тепер ополченцями. Найдешевша квартира в Маріуполі коштує не менше 2000 гривень. Юрій не розуміє, за що всі навколо нього воюють, йому все одно, хто переможе, аби в Широкине перестали стріляти.

Молодший офіцер Дмитро, з позивним Малюк, йому тільки виповнилося 22 роки, каже ополченцям не звертати уваги, місцеві, за його словами, налаштовані проукраїнськи. Українська сторона запевняє, що проти них в селищі воює російська армія. Кілька чоловік і справді виглядають як військові, але ще більше вони виглядають як зневірені і дезорієнтовані солдати, кинуті командуванням.

Командирів з штабу вони не бачили дуже давно, з постачанням погано, сепаратисти бережуть боєприпаси, розуміючи, що нових не передбачається.

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Близько третьої години дня неподалік починає працювати снайпер. Один з ополченців відправляється з протитанковою рушницею зразка 1941 року намагатися придушити вогонь противника. Він нічого не отримує за службу, формально він дезертир: із-за проблем з начальством і бажання «воювати по-справжньому» він втік з тилової частини на фронт і повертатися не хоче — посадять «на яму» (донбаський жаргон, що означає арешт; в польових умовах, найімовірніше, де-небудь в підвалі). Його теперішній командир з позивним Тінь просить не знімати обличчя, він із Запоріжжя, приїхав воювати за переконаннями, і війна — єдиний вихід для нього, повернення додому було б рівносильно самогубству.

Сидячий поруч ополченець скаржиться, що штаб надсилає сюди «нестріляних бійців», які нічого не вміють, а майже третина з них через тиждень пишуть рапорти, щоб їх перевели з передової, — не витримують. Втім, це нікого не дивує.

Один з бійців, з позивним Швидкий, допиває чай і починає збиратися на чергування на позиції. Все тіло у нього в татуюваннях; він розповідає, що його звуть Артем, йому 28, він з Ростова приїхав сюди «захищати росіян від фашистів» — він явно вірить у те, що говорить. Артем з неблагополучної сім’ї, її мати у в’язниці, а батько відмовився від нього; сам Артем працював татуювальником і запевняє, що домігся великих успіхів, збирається повернутися до роботи, як тільки війна закінчиться.

Артем йде на позиції; через 15 хвилин українська сторона знову починає обстріл: спочатку поодинокі снайпери, потім перестрілка, підствольні гранатомети, за ними гранатомети і «джмелі». Через 10 хвилин вже починають лягати міни. Ми з Тінню спускаємося в підвал, починається щільний обстріл: крім 82-го калібру починає падати 122-й.

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)
Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Ополченець Степовик. Це не перша війна, в 1990-х він воював добровольцем на Балканах.

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Дмитро Малюк, 21 рік (сидить зліва), і Степняк (праворуч від нього) кажуть, що не переживуть зиму, — штамп, який особливо дивно звучить в самому початку літа.

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Тінь говорить, великий калібр — це дві нони (НОНА — нова зброя наземної артилерії. — Slon), а міномет стріляє з-за будівлі санаторію «Краматорськ». Кілька хв лягають дуже близько, всі позиції давно пристріляні, а коригувати вогонь з висот зручно. Ще через 10 хвилин з рації звучить: «У нас втрати, втрати, двохсотий!» Зв’язок дуже погана, скоро хтось каже, що є трьохсотий. Ще через хвилину підтвердження: «Швидкий — двісті». Міна потрапила прямо в окоп.

На війні смерть не називають своїм ім’ям, не кажуть «загинув», «труп» або «помер». «Двохсотий», «двісті» — це дієслово, іменник, евфемізм для вбитих; «трьохсотий» — евфемізм для поранених.

Тінь говорить, що рідкісний день обходиться без втрат, зазвичай буває один-два поранених або убитих. Якщо так буде продовжуватися, додає він, то приблизно з 50 ополченців, які перебувають у Широкине, до зими ніхто не залишиться в живих.

Інший офіцер, позивний Степовик, родом із Санкт-Петербурга, розповідає мені, що в 1990-х він воював добровольцем на Балканах. «Добре, що ви сюди все-таки приїхали, хоча б подивіться, як тут насправді, а то в штабі вам розкажуть зовсім інше». Степовик каже, що радіє настання кожної ночі, а якщо прокидається вранці, вважає це дивом.

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Артем Швидкий, 28 років, каже, що приїхав воювати, щоб захищати росіян від фашистів. Загинув у перестрілці через кілька годин після того, як були зроблені ці фотографії.

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)
Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Конфлікт на південному сході України через обєктив фотокамери (16 фото + текст)

Вночі прийшов маленький цивільний вантажівка за тілом Артема Швидкого, його командир і близький друг Діма Малюк вирішив особисто відвезти тіло в Новоазовськ, щоб потім поїхати в штаб і вимагати підкріплення і зброю. Його просять заодно привезти побільше сигарет. «Якщо не дадуть підкріплення і підтримку, то я і мої бійці напишуть рапорти на переклад», — каже він мені. На наступний день Діма повертається в Широкіно з обіцянками, чи будуть вони виконані — невідомо.

Останні місяці всі кажуть, що загони невизнаної Донецької республіки будуть брати Широкіно, а слідом Маріуполь. Навряд чи це можливо зробити в лоб; сепаратистам, які там зараз, це явно не під силу.

Звідси