Самохідна артилерія почала з’являтися ще в роки Першої світової війни. Однак дійсно широке поширення САУ отримали вже в роки Другої світової війни. Особливо великих успіхів у конструюванні та застосування на полі бою самохідок в 1940-е роки досяг Радянський Союз. Взяти хоча б маловідому ІСУ-122, яку боялися всі німецькі танкісти.
САУ встигла залишити свій внесок.
Самохідна артилерійська установка ІСУ-122 не стала легендою Червоної армії. Вона не потрапила в кіно і на пропагандистські плакати. Знаряддя було прийнято на озброєння 12 березня 1944 року і послужило в армії не дуже довго. Незважаючи на все перераховане, свій слід у Другій світовій війні ІСУ-122 залишила (та ще який!). За досить нетривалий термін експлуатації САУ змогла стати страшним сном всіх танкістів вермахту.
Пізніше потрапили на озброєння Польщі і Чехії.
Розроблена ІСУ-122 була в грудні 1943 року КБ ОЗ номер 100. Згодом зброю вироблялося дрібної серією на Челябінському Кіровському заводі аж до 1945 року. Служила гармата і після війни, аж до початку 1960-х років. Встигла навіть пройти одну модернізацію. Втім, ще в 1944-1945 знаряддя вніс не малий внесок у розгром нацистів, ставши на рідкість потужний винищувачем танків.
Створена на базі ІС.
В якості знаряддя на ІСУ-122 використовувалася гармата А-19С калібру 121.92 мм. Спочатку її збиралися ставити на шасі танка КВ, який був знятий з виробництва прямо перед початком розробки САУ. Однак згодом вирішили використовувати більш досконалу і надійну платформу від Іса. У рух самохідка наводилася чотиритактним V-подібним 12-циліндровим дизельним двигуном В-2-ІВ з віддачею в 520 кінських сил. Ходова частина складалася з 6 ковзанок.
Грізна зброя.
