Купуючи що-небудь, ми розплачуємося не грошима, а життям…

244


Звідки ми прийшли? Куди свій шлях виконуємо?
У чому нашому житті сенс? Він незбагненний.
Як багато чистих душ під колесом блакитним
Згорає на попіл, на порох – а де, скажіть, дим?
Омар Хайям
Сьогодні їхали разом з дружиною на ринок закупитися продуктами на тиждень. В ході поїздки з’явилася ідея оновити машину. Якась частина мене явно запалала цією ідеєю і почали приходити думки-аргументи, які виправдовують мету покупки:
– «Сучасний салон і дизайн!»
– «Економічність!»
– «Може навіть мейнстрім нинішньої моди – електрокар!» і т. д.
Ну і, звичайно ж, взяти автомат щоб і дружина теж могла їздити. Тобто в останню чергу думаючи про інших, ставлячи в першу чергу свої шкурні інтереси.
Мені цікаво було спостерігати за самим процесом пошуку і захопленого розгляду різних варіантів. Дружина – бортпровідник впевнено вводила різні запити в автопоисковик і озвучувала різні варіанти. Відстежуючи свою поведінку, помітив, що якась частина мене з таким інтересом мигцем заглядає в телефон, розглядає і аналізує різні варіанти – просто за вуха не відтягнеш! От би так в духовному плані при виконанні медитацій або молитов, але це так, до слова…
Підсумком наших пошуків виявилося, що навіть відваливши значну суму з бюджету, особливого сенсу в покупці немає.
Далі, висадивши дружину біля її роботи, я просто оглядівся навколо. Безліч дуже дорогих і крутих машин на будь-який смак, але коштують вони тонни зелені і уваги… Так, уваги. Тут я згадав одну фразу самого бідного президента Уругваю: «Коли ми щось купуємо, адже ми не платимо грошима…» насправді ми розраховуємося своїм життям, своєю увагою, яке вкладаємо, щоб заробити умовні папірці, щоб потім на них купити. Під таким кутом зору будь-яка покупка вже не так яскраво виглядає, чи не так?
А пам’ятаючи свою основну мету, відразу стає видно, що таке вкладення уваги йде в повний розріз з нею. Можна купувати і дорогі автомобілі, яхти, дачі, але все повинно служити не еґоїстичному миттєвому бажанню, а у своєму корені послужити на благо людям. Ось наприклад – купити машину за “лимон” баксів, здавалося б повною дурістю, так? А якщо це буде машина швидкої допомоги, повністю обладнана сучасними пристроями, за допомогою якої люди будуть рятувати життя таких же людей – вартість такої покупки цілком виправдана. У такому випадку турбота йде не про себе, не про своє уявне статус, який може порушити лише одна подряпина на двері авто. Такого роду інтереси лежать зовсім в іншій площині і такий щирий вчинок не викличе внутрішнє спустошення і розчарування, якщо він дійсно щирий, від душі!
Навколо сотні тисяч і навіть мільйони машин… Добре це чи погано? Кожна така машина чи будь-яка інша річ їсть наші життя, час іде безповоротно і не буде ніяких moneyback або timeback. Але в теж час кожний подібний інструмент може бути тим засобом, завдяки якому можна допомогти близьким, знайомим чи незнайомим. Не дарма ж кажуть, що дар – це благодать дає. Звичайно, це ставитися до духовних дарів. Але роблячи що-небудь від душі оточуючим людям (не своєму самолюбству і вигоді навіть самої малої) ніж не благодать, чим не радість, чим не політ душі? Як я для себе ще раз зрозумів, все залежить від тієї мети, яку сам собі поставиш і від чесності перед самим собою в досягненні цієї мети. Адже як-то нерозумно виходить – самого себе і обманювати! Адже я справжній знаю, що відбувається, знаю, коли хитра істота в мені по імені свідомість, пропонує кривити душею, ну так, трішки, в останній раз…
Людина смертна… Раптово смертна…
В останній раз для кого?..
Щось в мені явно боявся написати рядки вище, підсовуючи думки, що я собі підписую смертний вирок. Якщо я не написав цих рядків, у мене була б відмовка, а тут рукописи, що не горять… У мене тільки одне питання до самого себе, а смертний вирок кому в собі я підписую?..
Покупая что-либо, мы расплачиваемся не деньгами, а жизнью... Отдых
“Коли воїн таємно перебуває в стані ворога, він не буде думати ні про ласощі, ні розкоші, ні про забавах. Він буде зосереджений на перемогу. Воїн буде пильнувати втричі, бо знаходиться в таборі ворога. Він буде думати про те, як виграти даний момент війни. Справжній воїн зберігає свої глибинні почуття від гріхів видимого світу. Не дивиться із заздрістю, пристрастю, ревнощами на чуже. Не дає волі уяві, спотвореного ілюзіями світу. Бо ілюзії світу є стан ворога, і горе приходить від спокус ними. Воїн не дає волі гніву, коли програє поточне бій. Бо як би не обпалив його ворог в момент протистояння, все буде воїну на користь, бо міцніше стане його дух і розумніше, мудріше наступні його дії”.
(книга “АллатРа”, стор 139)