Пише блогер Станіслав Горбунов:
Каунас — унікальний у багатьох відносинах місто. Він наповнений маловідомими серед туристів пам’ятками, тут є куди піти і чим зайнятися. 20 років це місто немов перебував у сплячці і лише останні роки в ньому почалися відчуватися ознаки відродження.
Є тут цікаві райони, куди пересічний мандрівник доходить далеко не завжди. Самий яскравий і самобутній — це, звичайно, Жалякальнис (Žaliakalnis). Його зовсім нескладно назвати справжнім заповідником архітектури. Всього трохи більше ста років тому тут були лише зелені пагорби з лісами і пасовищами. Потім раптово Каунас став столицею молодої литовської держави і сюди хлинули люди і інвестиції. Тоді Жалякальнис змінився. Тепер же це район з майже ідеально збереглася первісної плануванням і величезною кількістю будинків-пам’яток довоєнної епохи.
Гуляти тут можна тижнями, а свою першу, але далеко не останню віртуальну прогулянку я пропоную почати з самого цікавого, а саме…
Звичайно, саме цікаве і незвичайне будівлю в районі Жалякальнима — це костел Воскресіння Христового (Kauno Kristaus Prisikėlimo bazilika). Його видно практично з будь-якої точки старого міста в Каунасі. Своїми лаконічними формами в стилі модерн він багато в чому формує сучасний вигляд міста. До того ж дах костелу — це краща оглядова площадка Каунаса.
Історія будівництва та відродження цього місця — справжній детектив з несподіваними сюжетними поворотами і непередбачуваною розв’язкою. Не можу не розповісти про неї хоча б коротко. Ідея про будівництво нового собору з’явилися ще в 1922 році, майже відразу ж з наданням Литвою довгоочікуваної незалежності. Природно, це споруда повинна стати чимось видатним і символізувати собою дух свободи і віру в краще майбутнє.
Через шість років був оголошений національний конкурс. Було відібрано 15 проектів, переможці отримали гарні премії. Зараз важко уявити, але новий костел міг виглядати, наприклад, так (перша премія).
І все ж у підсумку був відібраний більш економічний проект, що отримав на конкурсі лише третє місце. Його автор — інженер латиського походження Каролис Рейсон. Так, Каунас в ті часи привертав увагу багатьох людей зі всього світу.
Новий костел мав стати найбільшою базилікою у всій Прибалтиці і справжнім пам’ятником модерну — стилю, який в ті часи домінував у всій Європі. Первісна кошторис у три мільйона літів виявилася непідйомною для Каунаса і уряду того часу. Тим не менш, було виділено місце для будівництва на високому пагорбі, в 1932 році почалися роботи.
Грунт у цьому місці виявився нестабільним і довелося вбити майже тисячу паль. На це пішли всі виділені фінанси. Будівництво встала. Гроші на подальше будівництво довелося збирати усім світом. Випускалися спеціальні пам’ятні монети і листівки. Кожен міг придбати і особисто закласти іменний цегла зводяться стіни. Але особливо допомогли тодішні емігранти литовського походження з Америки.
До весни 1940 року основні будівельні роботи були закінчені. І тут у подальшій долі храму відбувається різкий поворот.
Німецькі окупаційні власті розмістили тут склад паперу, а з приходом радянської влади будівля незакінченого костелу потрапляє у володіння побудованого поруч заводу радіотехніки.
Тут відбувається реновація. Внутрішній простір використовують по максиму і переробляють храм Божий в п’ятиповерхова будівля з цехами по збірці радіоапаратури. Не секрет, що тут збирали знамениті на весь СРСР міні-телевізори «Шилялис».
Над центральним входом вивішують величезний транспарант «Слава КПРС!», а замість хрестів над дзвіницями встановлюють антени. При цьому до самого будовою ставляться досить обережно, немов передчуваючи, що його ще доведеться повернути за призначенням.
Так і відбувається! У 90-х завод збанкрутував, а костел повернули віруючим Каунаса. Протягом майже 20 років тут відбувається масштабна реновація. Особливо важко довелося з акустикою будівель. Коли прибрали всі заводські перекриття, вона була жахливою. Але ніби як на даний момент проблема вирішена.
Особисто на мене костел Відродження Христового справив велике враження. Його внутрішній і зовнішній вигляд дуже лаконічний. Деталей і прикрас мало. І це по-своєму класно!
По суті цей католицький храм здорово нагадує протестантську церкву. Хоча комусь, напевно, велика кількість залізобетону, біла фарба і квадратні колони напевно нагадають все той же складальний цех.
І все ж прийти сюди варто хоча б заради міських панорам з його даху. Сюди можна за невелику плату піднятися на ліфті або по сходах. Дах являє собою великий відкритий простір. Тут, до речі, теж проходять служби.
Але головне — це приголомшливі види на Каунас.
Варто пам’ятати, що до костелу Воскресіння Христового можна потрапити за допомогою ще одного архітектурного пам’ятника — міського фунікулера.
Він ровесник храму і був побудований ще в 1931 році. Парочка дерев’яних вагончиків, провозящих до 36 чоловік на відстань до 125 метрів, є одним із символів Каунаса. Самі вагони — німецького виробництва фірми Curt Rudolph з Дрездена, а мотор — вже швейцарської фірми T. Bell.
Разом ці вже не існуючі компанії створили для Каунаса продукт на століття. У всякому разі, поки фунікулер працює практично безперебійно вже дев’яте десятиліття. Відмінне місце для селфи, кліпу, репортажу або просто фото на пам’ять!
Якщо будете тут, то після підйому на фунікулері і відвідування костелу Воскресіння, загляньте в бургерную Kuhne. Вона там поруч на розі. Готують смачно і ціни не дуже кусаються.
Набравшись сил і калорій, можна продовжити прогулянку Жалякальнису. Тут є ще величезна кількість місць, вартих уваги.
