Ми влаштовані так, що наш мозок можна досить легко обдурити. Особливо наочно це демонструють оптичні ілюзії, що змушують нас сприймати дійсність не такою, якою вона є насправді. З самими цікавими оптичними ілюзіями вас познайомить цей пост.
Почнемо, мабуть, з простого і самого поширеного прикладу – кімнати Еймса.
Кімната Еймса являє собою приміщення, в якому людина, стоячи в одному кутку, здається велетнем, а в іншому – карликом.
Що ж ми бачимо ту? Бачимо порожнє приміщення, і нам здається, що все в ньому правильно. Ан ні!
Картинка, яку наші очі проектують нам для сприйняття, зовсім не правильна. Але ми цього не помічаємо. Чому? Та тому, що приміщення, спроектоване в 1934 році американським офтальмологом Альбертом Еймсом, має неправильну форму спеціально для створення тривимірної оптичної ілюзії.
Еймс розробив кімнату трапецієподібної форми, розмістивши в ній вікна і візерунки (картатий пол) таким чином, що заглядаючи всередину через вічко, спостерігач внаслідок помилкової перспективи бачить приміщення правильної прямокутної форми.
Наступний приклад дуже простий, і напевно ви самі так робили в дитинстві, тільки не знали, що у цього досвіду є наукова назва — ефект Дросте. Згадайте, як ставлять для ворожби два дзеркала один напроти одного і дві свічки з боків. Те, що ми бачимо у цьому випадку, і є ефект Дросте. По–науковому це звучить так: “Ефект Дросте (Droste Effect) — голландський термін для позначення особливого виду рекурсивного зображення або словесного матеріалу, при якому в об’єкті розміщується зменшений варіант цього ж об’єкта, у ньому – ще більш дрібна копія, і так далі. Теоретично цей процес може бути нескінченним, але на практиці обмежений роздільною здатністю зображення або терпінням оповідача і слухачів”.
З тих пір ефект Дросте став часто зустрічатися в поп–культурі (наприклад, альбом Ummagumma групи Pink Floyd).
Або ось так весело вийшло.
Зустрічаються і словесні рекурсії. Людський мозок здатний породжувати вкладені пропозиції і конструкції.
Хто не наспівував слова популярної пісні: “Я обернувся подивитися, чи не озирнулася вона, щоб подивитися, чи не обернувся я…”? Або ось таке, напевно, не раз адже прилипало мовами:
“Десять негренят пішли купатися в море,
Десять негренят гралися на просторі.
Один з них втонув, йому купили труну,
І ось вам результат — дев’ять негренят.
Дев’ять негренят пішли купатися в море…” і так далі.
Краще зупинимося, а то доведеться приводити інший приклад, щоб позбутися від цієї словесної жуйки, потім наступний, щоб звільнитися від нової, і так далі… ні, Ні, краще все–таки зупинимося…
Є ще чимало кумедних речей, які відбуваються з нашим зором і мозком. Наприклад, оптична ілюзія. Тобто, кажучи по–науковому, помилка в зоровому сприйнятті, викликана неточністю або неадекватністю процесів неусвідомлюваної корекції зорового образу.
Велосипед
Насправді зображення статично.
Помилка, розумієте? І адже знаєш, що це помилка, що так бути не повинно, а дивишся — є воно!
Найпростіша ілюстрація оптичного обману — ілюзія Мюллера–Лайера, яка полягає у спотвореному сприйнятті величини і форми предметів.
Лінії на рисунку паралельні.
Лінії на малюнку строго горизонтальні і паралельні.
Бачите сірі точки на місцях перетинання ліній? Насправді там нічого немає.
Якщо ви зафіксуєте свій погляд на одній з жовтих точок, то інші дві зникнуть.
Найцікавіше — це 3D–зображення в незвичайних місцях і на асфальті.
