Як свідчать архіви, до 80% штыковых атак у Велику Вітчизняну були ініційовані бійцями червоної АРМІЇ. При найменшій можливості радянський піхотинець ударяв у багнети.
Ними були оснащені гвинтівки та карабіни, використовувалися як піхотою, так і кавалерією РСЧА. Недарма кількість бійців вважалося саме в багнетах.
Виховуючи міцність духу і руки
Роботі багнетом приділялася сама серйозна увага. Так, діяло Настанова з підготовки до рукопашного бою 1938 року (НПРБ-38), що містить чималий арсенал штыковых прийомів, творчо розвиваючи спадщину Першої світової та Громадянської воєн. На базі НПРБ-38 в 1940 році майор Нечаєв створює методичний посібник з штыковому бою і гвинтівковим прийомів для командного складу РККА з урахуванням бойового досвіду 1938-1940 років.
Проходили змагання з штыковому фехтування аж до загальносоюзного рівня. Червоноармійці до війни виступали з показовими боями в місцях масового скупчення громадян. Фехтували всерйоз, але в захисному спорядженні.
ТСОАВІАХІМ навчав правильного володіння багнетом. Постать бійця, який стискає в руках гвинтівку з багнетом, стала популярною, завдяки наочній агітації, включаючи знаменитих Кукриніксів, створювали сатиричні плакати для всесоюзної преси.
Чудово розуміючи характер майбутньої війни, радянське командування виховувало високий бойовий дух і рішучість у солдатах. А що ще може так зміцнити дух, як поєдинок лицем до лиця з супротивником? Штиковий бій швидкоплинний і вчить миттєво приймати правильні й ефективні рішення в стресовій ситуації. Та й, як показала практика, при всій війні моторів на ній завжди знаходилося місце старому доброму штыковому бою.
У ряді фізкультурних інститутів, включаючи Лесгафта, працюють кафедри рукопашного бою, боксу, фехтування, де вивчають і кодифікують штиковий бій.
Багнетом – коли!
Чотиригранний штик показав свої недоліки в ході Першої світової, але на переоснащення РККА не було ні часу, ні грошей – треба було переозброювати авіацію, танкові війська, ВМФ. Наприклад, гвинтівка Мосіна, пройшла модифікацію в 1930 році, як і раніше мала чотиригранним багнетом, хоча і вдосконаленим. Після війни мосінка з таким багнетом десятиліттями лежала на складах, будучи частиною недоторканного запасу.
У 1944 році війська отримують новий карабін Мосіна, з іншим кріпленням багнета. Він перебував у подствольном положенні, відкидаючись вперед при потребі. Подібна конструкція використовувалася на автоматі Калашникова по самі дев’яності роки XX століття. Самозарядний карабін Симонова спочатку теж був з подібним багнетом, але в післявоєнний час на зміну приходить штик-ніж.
Якщо ж повернутися на поля битв Великої Вітчизняної війни, радянські бійці охоче застосовували штикову атаку, в першу чергу при обороні укріплень і у вуличних боях (Брест, Сталінград), коли артилерія й танки мало чим можуть допомогти з-за мішанини своїх і чужих. Командувач 62-ю армією в Сталінграді Василь Чуйков згадував, що в штыковых бійці насаджували на штик німців як мішки з соломою і перекидали їх через себе.
Німці відзначали: в рукопашній бійці РККА б’ються не тільки багнетами, але і саперними лопатками і ножами. Використовували штик при зачистці ворожих траншей і бліндажів. Штик-ніж був підмогою у вирішенні побутових питань.
Ось тільки спеціальний значок для відмінників штыкового бою в РККА не ввели, на відміну, скажімо, від ворошиловських стрільців.
