Завідуюча відділом інституту світової літератури ім. А. М. Горького ран професор марина щербакова вивчає історію і текстологію російської літератури xix століття. Філологи готують зібрання творів класиків, видають праці, присвячені літературному процесу в росії xviii-xix століть, світської і духовної словесності. Їх академічний рівень підтверджений вперше публікуються архівними матеріалами, науковими коментарями до них, заснованими на достовірних, ретельно перевірених фактах. Не дивно, що видавнича рада російської православної церкви в 2010 році саме м.щербакової запропонував взяти участь у підготовці першого наукового зібрання творінь святителя феофана (говорова), затворника вишенського.
– не скажу, що ця пропозиція була для нас несподіваною, – розповідає марина іванівна, – адже наш відділ займається не тільки російськими класиками, а й вивчає спадщину святих отців xviii-xix століть, тому цікавою і важливою здалася ідея випустити численні творіння святителя феофана (1815-1894). Ми висунули зустрічну пропозицію: для початку створити ” літопис життя і праць святителя феофана, затворника вишенського».
Філологи чудово розробили цей жанр. Видані літописи життя і творчості майже всіх видатних російських письменників, починаючи з ломоносова. Мета праць-зібрати всі відомі факти, розташувавши їх за хронологією, з’єднати розрізнені документи в єдиний історичний кадр. І без інтерпретацій, дозвільних фантазій уявити читачам панораму життя і творчості письменника. Робота над феофанівським літописом триває.
– що відомо про життя святителя феофана?
– у житті цього видатного релігійного діяча xix століття, прославленого в лику святих, були два періоди: до 1866 року і після. У той переломний рік почалася епоха затвора у вишенській пустелі, що тривала аж до смерті феофана в січні 1894 року. На питання, чому він усамітнився, святитель відповідав так:»я замкнувся, щоб не заважали, але не в видах найсуворішого подвижництва, а в видах безперешкодного книжництва”. У ті роки він завершив свої головні праці: «шлях до спасіння», «листи про духовне життя», «нарис християнської моралі», «добротолюбіє» та ін. В затворі усе сприяло зосередженим занять: у святителя були маленька домова богоявленська церква, бібліотека і майстерня. Феофан – людина рукодільна-вважав, що фізична праця не відволікає від основних занять, а допомагає зосередитися. Тепер відомо, що він кілька разів залишав келію – їздив до лікарів в тамбов і москву.
До вишенського затвора життя феофана було наповнене різноманітною діяльністю. Він служив у київській духовній академії та києво-печерській лаврі, петербурзькій духовній академії, російській духовній місії в єрусалимі, російському посольстві в константинополі, новгородській, тамбовській і володимирській єпархіях. Щоб доповнити почерпнуті з книг знання про ці місця, я відвідала єрусалим і константинополь (стамбул). У горненському жіночому монастирі поблизу єрусалиму познайомилася з архівом і бібліотекою російської духовної місії. На острові халки (хейбеліада) в мармуровому морі, в бібліотеці свято-троїцького монастиря, вивчала колекцію російських книг, початок якої поклав феофан. А весь його архів зберігається в російському пантелеімоновому монастирі на афоні, куди, як відомо, жінок не пускають, як і в лавру сави освяченого в палестині, де ієромонах феофан (в роки служіння в місії) усамітнювався при першій нагоді. І все ж мені вдалося зробити кілька справжніх відкриттів. Одне з них відноситься до святої землі. У відділі рукописів російської державної бібліотеки зберігається копія документа із зауваженнями і поправками до книги бориса мансурова «православні шанувальники в палестині» (1858). Оскільки це копія, то встановити автора за почерком було неможливо. А коментарі до книги мансурова, по всьому видно, складала людина, відмінно знала тамтешні умови. Дивно, але в афонському архіві виявився саме цей текст, і написаний він був рукою святителя феофана.
В результаті пошуків накопичилося безліч матеріалів про перебування в єрусалимі перших співробітників російської духовної місії, і в зв’язку з наближенням її 170-річчя місія запропонувала нашому інституту підготувати окреме видання – «напередодні російської палестини. Літопис російської духовної місії в єрусалимі. 1847-1854». Вона вийшла в 2017 році. На основі архівних і рідкісних документів, спогадів, щоденників, листів вдалося відтворити картину історичної епохи – початок російської присутності на святій землі, коли велася боротьба за володіння святими місцями палестини і сирії.
– як виникла ідея подати заявку на грант рффі? – наш відділ співпрацює з російським фондом фундаментальних досліджень з початку його утворення в 1994 році. З фондом я пов’язана і як експерт, і як вдячний грантотримач: рффі підтримував нас у кризові для вітчизняної науки роки. Наша заявка на грант відображала один з етапів роботи над великою темою і звучала так:»епістолярна колекція архіву російської духовної місії в єрусалимі 1865-1880 років в контексті епохи”. У 2017-му ми отримали дослідницький грант на три роки, і хоча термін його дії закінчився, продовжуємо роботу в архівах, пошук нових свідчень, що підтверджують зростаючий авторитет росії на православному сході. Про виконання гранту ми відзвітували перед фондом досить довгим переліком статей. Зауважу, грант був не видавничим, а дослідницьким. В ідеалі за таким грантом мав би послідувати і видавничий, адже матеріалів стає все більше, відкриваються нові перспективи. Зараз в роботі у нас кілька рукописів, в тому числі подорожній щоденник історика погодіна, який відвідав єрусалим в 1867 році разом з дружиною і її подругою пельської, яка також вела записи. І тепер ми маємо в своєму розпорядженні їх паралельними нотатками-враженнями та оцінками. Переконана: пошукова робота прекрасна своєю нескінченністю. І кожна нова знахідка вселяє впевненість: головні відкриття попереду.
– повернемося до феофана. Яка його роль у створенні російської палестини? 8>–>- після повернення з єрусалиму феофан став найбільш авторитетним експертом по святій землі. У 1857 році російський посланник в константинополі направив до міністерства закордонних справ записку феофана «про відновлення і влаштування духовної місії в єрусалимі», характеризуючи його як очевидця і поважна духовна особа. У наступні роки до святителя феофана зверталися з проханням допомогти вирішити складні ситуації. Паломництво з росії до святинь палестини поступово ставало масовим явищем. Воно було пов’язане з поверненням російської духовної місії в єрусалим, установою консульства, палестинського комітету, а також російського товариства пароплавства і торгівлі.в єрусалимі, на мейдамі, почалося зведення російських будівель-троїцького собору, будівлі місії, єлизаветинського і маріїнського подвір’їв для російських паломників, а також лікарні і консульства – про що могли тільки мріяти і молитися перші співробітники російської місії. А святитель феофан, де б потім не опинявся за обов’язком служіння, залишався вірний розпочатому в єрусалимі справі: допомагав складати перший православний путівник по святій землі. Газети його єпархій (тамбовської і володимирської) знайомили читачів зі святинями палестини, допомагали збирати пожертви для будівництва храмів і подвір’їв на нових російських ділянках.
Починався розквіт російської палестини, пов’язаний з ім’ям архімандрита антоніна (капустіна). Йому, настоятелю російської посольської церкви в афінах, її перші співробітники архімандрит порфирій (успенський) і ієромонах феофан (говоров), залишаючи святу землю 21 травня 1854 року, передали символічну естафету як майбутньому видатному керівнику російської духовної місії.
