Троцькізм. Сталін на сторожі ідей Троцького

1

На «У» чомусь модно слівце «троцькізм», причому вживається воно у справу і не в справу. Модно називати троцькістом, наприклад, Хрущова (мабуть, на підставі слів Кагановича. Ну так адже він же і потім відмовився від цього твердження і переконав Сталіна, що той «активно бореться» з троцькізмом!), і навіть Горбачова, хоча вже він-то з якого боку до троцкистам потрапив? Ну і зрозуміло, що добро б це стверджували кандидати і доктора історичних наук, перечитавшие купу історичних документів і праць самого Троцького), хто захистив по цій темі кандидатські і докторські дисертації і мають можливість судити про все це доказово. Так ні ж, вони «товариші» про це як раз мовчать, судять зовсім, зовсім інші… Причому із завзятістю, гідною явно кращого застосування. Звідки таке? Від неповного знання! В наш складний вік хтось щось десь читав, мигцем побачив (почув) по ТБ – ось і готовий «знавець», політолог в кращому вигляді. Ну, так що ж таке троцькізм або, краще скажемо так: що про нього говорить сучасна наука, якою займаються не відставні військові та практикуючі інженери?

Кадр з кінофільму «Ленін у Жовтні» 1937 року. Після смерті Сталіна фільм піддався численним купюрам. В результаті в 1956 році режисер М. Ромм прибрав з нього всі епізоди, де Сталін показаний в числі головних дійових осіб (наприклад, сцена зустрічі Леніна зі Сталіним, коли він приїжджає в Петроград, розмова Сталіна з Василем), і вирізав пояснювальні написи, наприклад, про «тривала чотири години бесіді Леніна і Сталіна». У 1963 році вже скорочену версію фільму з допомогою різних технічних хитрувань урізали так, що Сталін з фільму зник остаточно. Де-то його перекрили доснятым персонажем, а то навіть і настільною лампою. У тих сценах, які не могли бути викинуті, репліки героїв були переозвучены. Наприклад, у версії 1937 року Ленін говорить Василю: «Біжіть до Сталіна і Свердлову» — а у версії 1963 року вже «Біжіть до Бубнову і Свердлову».
Але почати хотілося б з забавного. Щоб всі посміялися… Щодо Хрущова… В бутність мою в аспірантурі в Куйбишеві в середині 80-х років минулого століття мав місце такий кумедний випадок. Був там якийсь професор, люто ненавидів Хрущова. І був у нього аспірант, який на кафедру не був, в гуртожитку не проживав, а влаштувався у себе вдома на роботу і, проживаючи будинку під крильцем у дружини, отримував одночасно і зарплату, і аспірантську стипендію. І якось шеф його викликає, і… «брати-аспіранти» йому повідомляють, що, мовляв, кличе. Ми сказали, що ти в архіві працюєш. Але будь негайно. Шеф сердиться… Ну, той на літак і вже вранці наступного дня прибуває під грізні очі свого шефа. Той: «Ти де був?» Аспірант: «В архівах працюю, в бібліотеках…» «І що ти там знайшов в архівах?» «Так ось: знайшов документ, що на заводі, де в 1917 році працював Хрущов, ще до того, як він в 1918-му вступив в партію більшовиків, якийсь Хрущов обирався кудись там від… партії меншовиків. Тільки от я не з’ясував, чи той це Хрущов чи ні. Ініціали не вказано…»
Професор аж особою просяяв: «Я так і знав, що у цієї сволоти в минулому щось є… Їдь назад, іди в архів, знайди мені підтвердження, що це він, працюй скільки треба…» Так ось він і врятувався від гніву праведного, хоча чим це все закінчилося, мені дізнатися вже не довелося. Тобто ніяких розмов про троцькізмі він не вів. Меншовицький минуле здавалося важливіше.
До чого це оповідання? А до того, як важко, буквально по крихтах здійснюється збір інформації про минуле, як буквально за окремими «папірцям» доводиться встановлювати той чи інший факт. А тут люди, які не знають, що таке ЦДАЖР або ЦДАЖР, запросто так клеять ярлики і ніщо не вагаючись оголошують людей «троцькістами», «світовою закулісою» і «агентами впливу»… Втім, повернемося до нашого троцькізму.
Отже, що ж це за така теорія? Тут так: якщо перечитати все писання Троцького, благо зараз це можна, не те, що в радянський час, коли всі його роботи зберігалися в спецхрані Ленінської бібліотеки, а видавалися лише тим, хто працював над цією темою і мав форму допуску №2 і 1, то з’ясується, що ніякої особливої теорії немає. А що є? Є цілий комплекс звинувачень на адресу Сталіна в тому, що він проголосив себе найближчим соратником Леніна, таким ніколи не будучи, що він створив культ своєї особистості і потужний бюрократичний апарат, якою зсередини підірве соціалістичний лад в СРСР і стане причиною реставрації капіталізму, ну і, звичайно, що знову ж Сталін створив умови для розшарування радянського народу допомогою стахановського руху і введення високих зарплат інтелектуальної та військової еліти, а також у відмові від ідеї світової революції і зраду (по суті справи) світового революційного руху.
Троцкизм. Сталин на страже идей Троцкого
Дуже показовий кадр. Сталін позаду Леніна праворуч – «права рука». Навколо «одних нема, а ті далеко». І хто залишився?
«Терки» Троцького з партійною верхівкою почалися ще в 1923-1924 рр., коли почалася загальнопартійна дискусія з питань економічного розвитку країни, зовнішньої політики і партійного будівництва. Троцький пропонував ідею «підштовхування» революції в Європі. Мовляв, потрібно організувати похід Червоної Армії в Польщу і Німеччину; селянство перетворити в «колонію» нової соціалістичної промисловості; а старий партійний апарат «перетрусити» шляхом заміни «ленінської гвардії», так як та нібито встала на шлях «термідоріанського переродження», на молодих комуністів з числа службовців і студентів. Тоді його пропозиції були відкинуті. На словах… Проте давайте подивимося, що було потім на ділі.
Так, Червона Армія в похід на Захід не пішла. Однак «ленінську гвардію» Сталін фактично знищив (і багато хто на «У», достатньо почитати коментарі до тієї ж статті «Сталін як творець нової реальності», це якраз і ставлять йому в заслугу!), а село на довгі роки стала саме «резерватом» кадрів радянської промисловості, звідки людей черпали постійно і без міри. Тобто багато чого з того, що Троцький пропонував на початку 20-их, сам же Сталін і втілив у життя дещо пізніше, тільки і всього. І вся справа була в особистостях, а не в теоріях. Двом ведмедям було тісно в одній барлозі? Чи як?
Втім, давайте почитаємо самого Троцького і подивимося.
Ось що він написав про репресії: «Під виглядом продовження старої боротьби Сталін підвів під маузер ЧК і винищив усе старе покоління більшовиків і всіх найбільш незалежних і самовідданих представників нового покоління». (Л. Д. Троцький. «Сталін». Т. 2) Тут можна сказати хіба що тільки те, що не всіх, звичайно, підвели під маузер, що той же Хрущов, який вступив в партію більшовиків у 1918 році, Калінін і ще багато – Будьонний з Ворошиловим, знову ж таки, залишилися живі і здорові. Але якщо згадати той же «З’їзд переможців», то мимоволі доведеться погодитися з тим, що не так-то вже Троцький був і неправий.
А ось ще цікавіше: «Я не думаю, що у всій людській історії можна знайти що-небудь, хоча б у віддаленій ступеня схоже на ту гігантську фабрику брехні, яка організована Кремлем під керівництвом Сталіна, причому однією з найголовніших робіт цієї фабрики є створення Сталіну нової біографії» (К. Д. Троцький «Сталін». Т. 1). Тут вже точно нічого Троцький не придумав. Досить подивитися (без подальших купюр, звичайно, такі кінострічки, як «Ленін у 1918 році», «Оборона Петрограда» і багато інші кінострічки, щоб побачити: в країні, де найважливішим мистецтвом було саме кіно, воно… чимало над цим потрудилося і до Великої Вітчизняної війни, і після неї.
Троцькому дуже не подобалося стаханівський рух, в якому він бачив завуальовану спробу радянської бюрократії ввести у нас потогінну систему Тейлора. Він неодноразово писав, що це замаскована лівої фрази звичайна відрядність. «Зсередини радянського режиму виростають дві протилежні тенденції. Оскільки він, в противагу загниваючому капіталізму, розвиває продуктивні сили, він підготовляє економічний фундамент соціалізму. Оскільки, на догоду вищим верствам, він доводить до все більш крайнього вираження буржуазні норми розподілу, він підготовляє капіталістичну реставрацію. Протиріччя між формами власності та нормами розподілу не може наростати без кінця. Або буржуазні норми повинні будуть, в тому чи іншому вигляді, поширитися і на засоби виробництва, або, навпаки, норми розподілу повинні будуть прийти у відповідність з соціалістичною власністю» (К. Д. Троцький «Зраджена революція: Що таке СРСР і куди він йде?»).
Ну, і звичайно, «нова бюрократія»… Що, хіба її у нас не було? Була, причому з’явилася вона вже в 20-ті роки, а пізніше і зовсім розцвіла пишним цвітом, що знайшло своє відображення в тому ж кіномистецтві. Кінофільм «Волга-Волга» дивилися? А «Карнавальна ніч»? А «Дайте книгу скарг»? Роки різні, а «головні герої» впізнати абсолютно і… незнищенні, незважаючи на всі старання «позитивних героїв». Ну ніяк вони не можуть з ними впоратися. І ось що з цього приводу писав Троцький: «Ніяк не можна розраховувати і на те, що бюрократія мирно і добровільно відмовиться від самої себе в користь соціалістичного рівності. Якщо зараз, незважаючи на занадто очевидні незручності подібної операції, вона визнала можливим ввести чини й ордени, то на подальшій стадії вона повинна буде неминуче шукати для себе опори в майнових відносинах. Можна заперечити, що великому бюрократу байдуже, якими є панівні форми власності, аби вони забезпечували йому необхідний прибуток. Міркування це ігнорує не тільки нестійкість прав бюрократа, але і питання про долю потомства. Новітній культ сім’ї не звалився з неба. Привілеї мають лише половину ціни, якщо не можна залишити їх у спадок дітям. Але право заповіту невіддільне від права власності. Недостатньо бути директором тресту, потрібно бути пайовиком. Перемога бюрократії в цій вирішальній області означала б перетворення її в новий має клас». (Л. Д. Троцький «Зраджена революція: Що таке СРСР і куди він йде?»).
І до речі, коли на «У» коментатори пишуть про те, що все у нас розвалила партійна еліта, то можна й по-іншому назвати – «вища партійна бюрократія» (та ж не з Марса ж вона прилітала до нас, чи не так?). Коли її представники, які перебували внизу, були бідними і чесними, але піднімаючись все вище і, усвідомивши свою міру відповідальності, почали вимагати собі… все більше. Ну, а чим все це закінчилося, ми знаємо. І до речі, повинні розуміти, що по-іншому і бути не могло і не може: місця нагорі для всіх не вистачає, і годівниця теж… всі 18 мільйонів членів КПРС прогодувати однаково добре просто не в змозі.
Троцкизм. Сталин на страже идей Троцкого
Кадр з фільму «Ленін у 1918 році». І дуже зворушливий. Ленін ділиться мудрістю зі Сталіним. А свідок дитина. А дітям належить майбутнє. А ще вождю треба було б присісти і погладити собаку… Це теж діє на слабкі уми. Шкода, що такого немає в кінофільмах радянської киноленинианы. Але зате є фото і кадри кінохроніки, де Ленін показаний на руках з кішкою.
А далі зовсім цікаво: горезвісний гасло «кадри вирішують все» набагато відвертіше, ніж хотів би сам Сталін, характеризує природу радянського суспільства. По самій суті своїй кадри є органом владарювання і командування. Культ «кадрів» означає насамперед культ бюрократії, адміністрації, технічної аристократії. У справі висування та виховання кадрів, як і в інших областях, радянському режимові ще доводиться виконувати ту задачу, яку передова буржуазія давно дозволила у себе. Але так як радянські кадри виступають під соціалістичним прапором, то вони вимагають майже божеської почестей і все більш високої платні. Виділення «соціалістичних» кадрів супроводжується, таким чином, відродженням буржуазного нерівності». І знову-таки, що тут не так, що тут Троцький придумав?
Так, а як відповів на це сам Сталін, ну крім того, що кого можна було вислати вислав, когось відправив на лісоповал, а кого-то… до стінки. Він написав працю під назвою: «Ленінізм або троцькізм». У ній він стверджував, що троцькізм був старий і новий. Старий троцькізм «підривав більшовицьку партійність за допомогою теорії (і практики) єдності з меншовиками». А ось «новий троцькізм» займається протиставленням старих кадрів партійним молодняку. «Для троцькізму не існує єдиної і цілісної історії нашої партії. Троцькізм ділить історію нашої партії на дві нерівноцінні частини, на дооктябрьскую і пооктябрьскую. Дожовтнева частина історії нашої партії є, власне, не історія, а «передісторія, поганий або, у всякому разі, не дуже важливий підготовчий період нашої партії. По-жовтнева ж частина історії нашої партії є справжня, справжня історія. Там – «старі, передісторичних, неважливі кадри нашої партії. Тут – нова, справжня, «історична партія». Навряд чи потрібно доводити, що ця оригінальна схема історії партії є схема підриву єдності між старими і новими кадрами нашої партії, схема руйнування більшовицької партійності».
А адже все вищевикладене є суцільне словоблуддя, якщо подумати. Дійсно, цілі у партії «до Жовтня» були одні, а ось після вже зовсім інші. Навіть аграрна програма більшовиків до Жовтня була одна і суть її полягала в «муніципалізації» поміщицької земельної власності. Але відразу ж після Жовтня… на озброєння була чомусь прийнято эсеровская програма. І чому так, зрозуміло. Інший би селяни просто не взяли! Так що не так тут вже Троїцький і не правий, а?
«У чому полягає небезпека нового троцькізму? У тому, що троцькізм по всьому своїм внутрішнім змістом має всі шанси стати центром і збірним пунктом непролетарських елементів, що прагнуть до ослаблення, до розкладання диктатури пролетаріату». (І. В. Сталін. «Ленінізм або троцькізм»). Чудово, чи не правда? Центр непролетарських елементів…… а де пролетарські елементи в уряді того ж Сталіна, і яка була їх там роль? На кого опора, хто вершив долі країни? Хіба не верхівка партійної бюрократії?
Є у нас в Мережі сайт «Марксистсько-ленінське робітничий рух». Ну дуже революційні там товариші, і пишуть різне. Але ось один з їх пасажів привернув мою увагу. Мова йде про нову, так, так, пролетарської революції в Росії і ті причини, чому вона досі не здійснюється. Читаємо: «Робочий клас у нас є, і величезний за чисельністю, враховуючи ще і сільський пролетаріат. Але його свідомість не досягла такого рівня, щоб він зміг усвідомити себе єдиним цілим – окремим суспільним класом, корінні матеріальні інтереси якого повністю суперечать інтересам буржуазії, а значить і створити свою власну політичну партію, яка відображає ці його інтереси, яка б керувала його боротьбою з капіталом. І саме в цьому полягає найбільша проблема сучасного робітничого руху, звідки випливає наше головне завдання – допомогти робочого класу досягти такого ступеня свідомості, щоб він міг створити таку партію».
Троцкизм. Сталин на страже идей Троцкого
Ленін, Троцький і Каменєв на мітингу перед відправкою солдатів на польський фронт.
Але подивимося: тоді в минулому не вистачало робочим свідомості, і партію для них створили брати цареубийц і євреї – жертви царського режиму. Потім йому не вистачило свідомості перешкодити переродження верхівки своєї ж партії, в силу чого в кінці 80-их так різко у нас і зросла настільки значно споживання спиртного – «з горя рубали».
Нарешті, сьогодні знову все ті ж мантри – «свідомість не досягла такого рівня, щоб він зміг усвідомити себе єдиним цілим». І Інтернет є, і сайт «Марксистсько-ленінське робітничий рух», і всі раніше заборонені книги можна знайти і прочитати. Можна не виходячи з дому займатися самоосвітою, а ось – «не досягла свідомість… потрібних висот».
Тобто все, про що писав Троцький, так чи інакше здійснилося і існує і понині. Далі… Ніякої теорії троцькізму немає. Був критичний погляд на події. І він… не сподобався. Тобто «два ведмеді» не поділили одну барліг. І один вказував іншому, що… всі його дії приведуть у підсумку до реставрації в СРСР капіталізму. А інший… інший вирішив, що немає людини, немає і проблеми.
Ось, у що вірив сам Троцький (і вірив?), це питання. Але питання окреме. Теж заснований на теорії Маркса та Енгельса про неможливість перемоги революції в одній країні світу і віру в те, що це можливо у Леніна і Сталіна. Саме з цього питання посварився з Леніним і А. Богданов, описав наше майбутнє у своєму романі «Червона зірка», тоді як Троцький написав нову книгу: «Зраджена революція: що таке СРСР і куди він іде?»
У підсумку виходить парадоксальна ситуація. Саме Сталін, критикуючи і переслідуючи Троцького, за фактом виявився самим головним виконавцем його ідей. Селянство в «колонію» він перетворив, ту ж «ленінську гвардію» перетрусив до підстави, нову радянську бюрократію створив і навіть на «перманентної революції» хрест не поставив. Хіба ми не через Комінтерн фінансували всі закордонні компартії, а їх діячі не проходили військову підготовку у нас в таборах у військовій формі РККА? А вже після 45-го року ми найсерйознішим чином підтримували всіх, хто тільки не заявляв про перехід на «соціалістичний шлях» розвитку. Примат важкої промисловості над легкою – це теж все Троцький придумав, а Сталін – втілив у життя. За що Троцького і можна дорікнути, так це за його «рожеві окуляри», через яких він дивився на вчення Маркса і Енгельса і сам світовий революційний процес. Ну ніяк не міг він зрозуміти, що навіть з допомогою таких, як він, ті, хто були нічим, всім стати ніколи не зможуть. А якщо і зможе, то тут же зажадають собі «багато жінок і машин», і це буде початком кінця будь пролетарської революції!
Автор:Ст. Шпаковський