Умови життя в столиці серйозно відрізняються від тих умов, в яких живуть жителі Підмосков’я. Ці люди давно вже звикли до такого стану справ і не знають іншого життя, в той час як для москвичів багато чого з побаченого далі здасться просто неприйнятним. Більш докладно про життя людей за МКАДом розкажуть фото з цього поста.
Далі авторський текст.
Дорога проходила через Люберці – Малаховку – Гжель – Давидово – Рошаль – Шатуру і кінцевим пунктом було село Північна Грива. Дорога це одна назва, але про це, власне, відомо всім. Хлопці на фотографії намагаються це виправити.
Пейзажі за вікном не дуже радували, то звалище перекопанная,
то магазини згорілі.
Місцями дорога була цілком терпима.
Було цікаво подивитися як живуть в підмосковних населених пунктах.
Заїхали в найближчу по шляху прямування.
По всій видимості, спорт тут далеко не на першому місці, принаймні дитячий, а владі це і не потрібно.
Комунальники привезли чорнозем і судячи з рослинності було це досить давно, частина купи жителі вже розтягнули по горщикам, домашньої рослинності у когось явно додалося.
Погожий літній день, народ виповзає на вулицю, щоб порадіти сонечку і обговорити останні новини і переказати один одному серіали.
Ну власне все як зазвичай.
Очевидна відсутність будь-яких правил паркування, машини ставлять туди куди вона проїде або там, де сухо.
Тут за прикладом європейських країн огородили місце яке витоптали природним чином, з’явився ось такий ділянка з огорожею.
Асфальт в буквальному сенсі втоптали в землю.
До святкування Дня Перемоги було приурочено якесь спортивне змагання.
Пора їхати далі.
Шатура виявляється ще й наукоград.
Далі відвідали місто Рошаль
Тут картина вже серйозніше, а машини теж паркують де вийде.
Тут вже який рік латають ями виключно битою цеглою, а можновладці сюди не заглядають.
Таких місць тут повно.
По великій кількості супутникових тарілок ліворуч можна судити, що сходи біля під’їзду мешканці чинять своїми засобами. Але не в кожному під’їзді живуть багаті люди.
А ось і голубник.
Клумби у дворі.
Повсюди росте бур’ян.
Циркові вагончики, цирк звичайно давно поїхав, залишилися тільки вагончики і гопники.
Неподалік знаходиться спортивний клуб.
Покриття спортивного майданчика залишає бажати кращого.
Табличка “Каса” біля адміністративної будівлі.
Заглянули на єдиний у місті ринок.
Жалюгідне видовище.
Деякі точки працюють.
Люди торгують.
Оголошення на воротах.
Повертаємося до машини.
Трохи згодом заглянули в місцевий магазин “Продукти”.
Всередині якесь сільпо.
У таких зазвичай є зошити для запису боржників.
Пам’ятник Володимиру Леніну стоїть на своєму місці.
Майже приїхали, далі асфальт взагалі скінчився, а їхати ще кілька кілометрів, ями, грунт і щебінь, місцеві скаржаться, що влада вже багато років обіцяють зробити цю дорогу.
Звідси
