Одна з найдавніших цивілізацій світу і одна з найзагадковіших країн — Єгипет. Незліченна кількість версій і спорів породжують сліди діяльності та споруди древніх.
Ось ще кілька питань, на яких можуть бути тільки фантастичні відповіді.
На рубежі III тисячоліття до н. е. в Єгипті практично на порожньому місці стався незрозумілий технологічний ривок. Немов за помахом чарівної палички в гранично стислі терміни єгиптяни зводять піраміди і демонструють небачену майстерність в обробці твердих матеріалів — граніту, діориту, обсидіану, кварцу… Всі ці чудеса відбуваються до появи заліза, верстатів та іншого технічного інструментарію.
Згодом унікальні навички стародавніх єгиптян настільки ж стрімко і нез’ясовно зникають…
Візьмемо, наприклад, історію з єгипетськими саркофагами. Вони діляться на дві групи, які суттєво відрізняються за якістю виконання. З одного боку, недбало виготовлені короби, в яких переважають нерівні поверхні.
З іншого — відшліфовані з неймовірним майстерністю багатотонні гранітні і кварцитові вмістилища незрозумілого призначення.
Найчастіше якість обробки цих саркофагів знаходиться на межі сучасних машинних технологій.
Не меншу загадку представляють давньоєгипетські статуї, створені з надміцних матеріалів. У Єгипетському музеї кожен бажаючий може побачити статую, висічену з цільного шматка чорного діориту. Поверхня статуї відполірована до дзеркального блиску.
Вчені припускають, що вона відноситься до періоду Четвертої династії (2639-2506 рр. до н. е.) і зображує фараона Хафру, якому приписується будівництво однієї з трьох великих пірамід Гізи.
Але ось невдача — в ті часи єгипетські майстри використовували лише кам’яні і мідні інструменти. М’який вапняк такими знаряддями обробляти ще можна, але діорит, який представляє собою одну з найбільш твердих порід, ну ніяк не можна.
І це ще квіточки. А ось колоси Мемнона, розташовані на західному березі Нілу, навпроти Луксора, — це вже ягідки.
Мало того що вони зроблені з надміцного кварциту, їх висота сягає 18 метрів, а вага кожної статуї становить 750 тонн. До того ж вони спочивають на кварцитовом п’єдесталі в 500 тонн! Зрозуміло, що ніякі пристосування для транспортування не витримали б подібної навантаження.
Хоча статуї неабияк пошкоджені, відмінне виконання уцілілих плоских поверхонь наводить на думку про використання розвинених машинних технологій.
Але навіть велич колосів меркне в порівнянні з уламками гігантської статуї, що покоїться у дворі Рамессеума — поминального храму Рамсеса II.
Зроблена з цільного шматка рожевого граніту скульптура досягала висоти 19 метрів і важила близько 1000 тонн! Вага п’єдесталу, на якому колись стояла статуя, становив близько 750 тонн. Жахливі розміри статуї і найвища якість виконання абсолютно не вписуються у відомі нам технологічні можливості Єгипту періоду Нового царства (1550-1070 рр. до н. е.), яким датує скульптуру сучасна наука.
А ось сам Рамессеум цілком відповідає технічному рівню того часу: статуї і храмові споруди створені в основному з м’якого вапняку і не блищать будівельними вишукуваннями.
Ту ж саму картину ми спостерігаємо і з колосами Мемнона, вік яких визначається за залишками розташованого за ними поминального храму.
Як і у випадку з Рамессеумом, якість цієї споруди, м’яко кажучи, не вражає високими технологіями — невипалені цегла і грубо підігнаний вапняк, ось і уся кладка.
Багато намагаються таке несообразное сусідство пояснити тільки тим, що фараони просто прилаштовували свої храмові комплекси пам’яток, які залишилися від іншої, набагато більш давньої і високорозвиненої цивілізації
Якісь артефакти, які свідчать про способи підйому і транспортування заготовок, відсутні.
