Як масони виявилися охоронцями золота рейху

1


Масони, фашисти, старовинний щоденник з картою скарбів, скарби, тайники, золото і шедеври мистецтва, заховані під землею, — те, що відбувається зараз в Польщі, тягне на сюжет для трилера в стилі Дена Брауна. Десятиліттями після закінчення Другої світової війни люди шукали золото, коштовності і предмети мистецтва, награбовані гітлерівцями під час окупації. І ось тепер, здається, скарб знайдено.
Масони і таємна кімната
Как масоны оказались хранителями золота рейха
Флешбэк. Взимку і навесні 1945 року офіцер СС Егон Олленхауэр їздить по Сілезії (нині територія Польщі) та збирає у місцевих німецьких аристократів скарби, награбовані під час окупації. Червона армія була вже близько. Олленхауэр поспішав. Разом зі своїми бійцями він набив трофеями 260 вантажівок.
Потім вантажівки вирушили до заздалегідь намічених місцях, де передбачалося заховати скарби. Це були таємна кімната в палаці, дно ставка в одному з палацових парків, бетонний саркофаг, вкопаний в дно місцевої річки, і ще кілька укриттів.
В одному зі скарбів Олленхауэр сховав 28 тонн золота з Рейхсбанку, що зберігалися під час війни в Бреслау (нині Вроцлав). В іншому — 47 картин, зокрема роботи Рубенса, Рембрандта, Боттічеллі, Дюрера, Рафаеля. У третьому — якісь релігійні артефакти, в тому числі загадкову «чашу Грааля», за якою нацисти відряджали експедиції по всьому світу. В інших — всяку мелочовку типу золотих монет, коштовностей та антикваріату.
Під час роботи Олленхауэр вів щоденник, в який детально записував хід своєї місії. В кінці війни він передав щоденник на зберігання в масонську ложу німецького міста Кведлинбурга, а сам зник. Більше про Эгоне Олленхауэре нам нічого не відомо.
Наші дні. Масони Кведлинбурга передають щоденник Олленхауэра для дослідження вченим — історикам і мистецтвознавцям. Ті підтверджують справжність документа. Ложа дарує щоденник якогось фонду «Сілезький міст». Однак масони ставлять умову: опублікувати документ можна буде тільки тоді, коли підуть з життя все, згадані в ньому люди. Зрозуміло, що колишнім чинів СС не хочеться світитися. Тому керівництво фонду чекає десять років.
У березні 2019 року щоденник Олленхауэра нарешті опублікований. «Сілезький міст» починає розкопки. У разі успіху нас чекає відкриття найбільшого скарбу всіх часів.
Питання
Как масоны оказались хранителями золота рейха
Скарби, виявлені армією США в соляній шахті в Меркерсе, Німеччина
«Сілезький фонд» не надав жодних документів, які могли б допомогти ідентифікувати офіцера СС і відомого масона Егона Олленхауэра. Немає жодних доказів, що така людина взагалі існував.
Британський таблоїд Daily Mail, першим опублікував сенсаційну новину, не відноситься до числа поважних джерел інформації. Надто вже часто ця газета публікує інформацію про інопланетян і фотографії Гітлера, зроблені в Південній Америці в 1960-х.
Вражає розпливчастість формулювань, якими позначаються місця скарбів: якийсь струмок, якийсь тайник в якомусь палацовому парку… Все це звучить дуже туманно. Власники щоденника бояться, що їх знахідки перехоплять понаїхали шукачі скарбів? Але тоді навіщо взагалі було публікувати щоденник і ділитися безцінною таємницею?
«Якби ці люди дійсно знали, де знаходяться скарби, вони б діяли інакше», — вважає історик Іван Лампарски. Вона не приховує свого скепсису щодо цієї затії: «Щоденник цілком може бути справжнім і містити цікаві деталі того, що діялося на території Сілезії в кінці Другої світової війни… Проте навряд чи, слідуючи вказівкам щоденника, можна буде знайти хоч щось зі скарбів».
Непонятки є і навколо масонів. Публікація щоденника Олленхауэра приурочена до 1100-річчя ложі Кведлинбурга. Але розквіт масонського ордену в Європі стався лише в XVIII столітті. Творці лож любили додавати вік своїм організаціям, стверджуючи, ніби ті існують з XVI чи XVII століть. Але в X столітті жодних масонів ніде ще і в помині не було.
Золото туристів
Как масоны оказались хранителями золота рейха
Андреас Ріхтер і Петро Копер
Насправді золото рейху «знаходили» вже не раз. Це як з Янтарною кімнатою. То її шукають в Прибалтиці, те розкопують в Польщі. Прямо в наш час її пошуки ведуться на території Німеччини біля підніжжя гори Конштайн поруч з містом Нордхаузен. Десь там, за твердженням істориків-аматорів, в надрах гори був розташований секретний підземний завод нацистів. Незрозуміло, правда, навіщо було ховати завод в гору, якщо достатньо було просто обнести його колючим дротом і поставили вартових на вишках. Тим не менш розкопки ведуться абсолютно офіційно, з дозволу Міністерства культури.
А в 2015 році золото рейху «знайшли» в одному з підземних тунелів Нижньої Сілезії. Власники покинутій місцевої шахти німець Андреас Ріхтер і поляк Петро Копер оголосили, що отримали дані з радарів, які свідчать про те, що в засипаному тунелі бронепоїзд стоїть на рейках довжиною понад 100 метрів. Саме на цьому поїзді взимку 1945 року нацисти вивозили золото з банку Бреслау в місто Валбжих. Під час бомбардування тунель засипало. За розрахунками Ріхтера і Копера, в поїзді повинно було знаходитися близько трьохсот тонн золота — не винятком коштовностей, картин старих майстрів і антикваріату.
Старожили відразу підтвердили, що німці дійсно відправляли полонених щось копати в місцевих горах, а потім їх розстрілювали. Місцева влада активно підтримали ідею розкопок. Таблоїди всього світла — на чолі з Daily Mail — розтиражували цю новину. У Нижню Сілезію з’їхалися кладокопатели з усіх кінців світу.
Золота лихоманка закінчилася пшиком. Вчені Краківського університету досліджували місцевість і оголосили, що ніякого поїзда під землею немає. Але Ріхтер і Копер не сумували. На наступний рік вони виклали нові розпливчасті фотографії бронепоїзда під землею і знову відкрили сезон розкопок. Дивно, але туристи, схиблені на скарбах і нацистів, знову стали з’їжджатися в Совині гори. Вони-то і принесли в Сілезію справжні скарби.
Как масоны оказались хранителями золота рейха
Туристи в Нижній Сілезії
Історія з щоденником Олленхауэра теж скидається на замануху для мандрівників, які захоплюються історією нацизму, містикою, загадковими артефактами. Недарма тут понамешаны і масони, і скарби, і «чаша Грааля» — все, що потрібно доморощеним Индианам Джонсів.
Швидше за все, засновник «Сілезького мосту» польський бізнесмен Даріус Франц Дзиеватик позаздрив успіху Ріхтера і Копера і вирішив запустити свій квест для любителів нацистських легенд і арійської містики. Також його легенда успішно експлуатує ностальгію нащадків сілезьких німців, чиї предки змушені були покинути цю землю після Другої світової війни.
Економічна підоснова справи в тому, що після «оксамитової революції» колись процвітала Сілезія занурилася в затяжну кризу. Шахти були закриті. Населення втратило роботу. Єдина надія на відродження регіону була пов’язана з туризмом. Сьогодні ми бачимо, як креативно поляки підходять до піару своїх регіонів.
Якщо історія із щоденником Олленхауэра спрацює, влітку в Сілезію приїдуть тисячі шукачів скарбів, містиків і альтернативно обдарованих туристів зі всього світу. Вони з задоволенням будуть розкопувати скарби в струмках, парках і ставках. А заодно — знімати готелі, є в ресторанах, купувати сувеніри. І тоді на місцевих жителів проллється справжній золотий дощ. Куди там золоту рейху!