Перенести роман Ільфа і Петрова на широкий екран було заповітною мрією Леоніда Гайдая. Але якось так зірки розташовувалися, що зйомки постійно відкладалися. Спочатку з’ясувалося, що паралельно з задумкою Гайдая ставити «Дванадцять стільців» вже почав працювати над екранізацією іншого твори письменників – «Золотого теляти» – Михайло Швейцер.
Потім, коли начебто б можна було приступати до зйомок, виявилося, що Гайдая випередив Георгій Данелія. Леонід Іович вже зовсім знітився – не бачити йому «Дванадцяти стільців» з власним прізвищем у титрах, як раптом сталося неймовірне. Георгій Данелія взяв та й подарував право на зйомки картини своєму другові-режисерові, пояснивши при цьому, що він сам вже перегорів, а без енергії і вогника знімати такий фільм – злочин.
Тим не менш початок зйомок затьмарило втручання високого начальства. Воно вважало, що сценарій, представлений Гайдаєм, зовсім не смішною і навряд чи в результаті вийде гідний продукт.
«Сценарій залишає відчуття монотонного чергування епізодів, схожих один на інший, – йдеться в протоколі обговорення сценарної заявки. – Необхідно скорочення епізодів. В сценарії і фільмі повинні прозвучати злість і насмішка над представниками старого світу. Інший раз не вистачає гостроти соціальної характеристики. Необхідно дати сценарієм гострий соціальний посил».
Втім, всі ці зауваження Гайдай сприймав як дрібні непорозуміння. Головним був той факт, що він все-таки буде знімати цей фільм!
Головного героя – Остапа Бендера – Гайдай почав шукати з таким ентузіазмом, що про це досі ходять легенди на «Мосфільмі». Чи чувана річ: на одну тільки роль претендували більше двохсот акторів!
Після жорсткого відбору кандидатів залишилося тільки двадцять. Але що це були за кандидати! Що ні актор, то знаменитість всесоюзного масштабу: Володимир Висоцький, Андрій Миронов, Олексій Баталов, Валентин Гафт, Євген Євстигнєєв, Микита Міхалков. Навіть Муслім Магомаєв був у числі претендентів.
Правда, популярний співак майже відразу ж «зійшов з дистанції», тверезо оцінивши свої здібності як драматичного актора. Досить вдалими були проби Михайла Козакова: він відіграв епізод з шаховим поєдинком в Васюках і начебто сподобався режисеру. Правда, сам же Гайдай через кілька днів особисто передзвонив Козакову і вибачився: мовляв, у іншого актора проби вийшли краще.
У результаті зйомки почалися з Володимиром Висоцьким у головній ролі. Однак актор, ледве приступивши до роботи, раптом несподівано зник. Запій…
Розлючений Гайдай, зарекшись коли-небудь зв’язуватися з Висоцьким, нехай талановитим, але абсолютно ненадійним, почав зйомки вдруге. Вже з Олександром Белявським в ролі Бендера. І знову невдача. Кому-то подія може здатися дрібницею, проте сам Гайдай дуже трепетно ставився до будь-яких знаків долі.
Одним словом, коли перед початком зйомок потрібно було розбити тарілку – до щасливого розвитку подій, вона так і залишилася целехонькой. Тим не менше робота почалася. Але коли було відзнято вже близько чверті картини, Леонід Гайдай зрозумів, що він не дарма вірить у прикмети. Те, що вийшло, що не подобалося ні йому самому, ні високому начальству. Дуже позитивним був Бендер з особою Олександра Білявського, та до того ж мілкуватий поруч з Кицею – Сергієм Філіпповим.
І тут хтось сказав режисерові, що в одному провінційному театрі йде вистава «Золоте теля», де роль Бендера чудово грає якийсь Арчіл Гоміашвілі. Так молодий актор витягнув свою щасливу карту.
Звичайно, той факт, що в підсумку головна роль дісталася нікому не відомому артисту, мало кому сподобався. Високі начальники прямо і побічно давали зрозуміти: вже дуже дивна у вас кандидатура на роль Остапа Бендера, Леонід Іович! Але Гайдая було вже не переконати, він вважав, що тільки Гоміашвілі зможе створити достовірний образ «великого комбінатора».
І на всі претензії художньої ради у нього був готовий переконливу відповідь. «А ось чому у вас Бендер раптом грузин?» – задавали йому підступне питання. «А тому, що тато Остапа – турецкоподданный, чому ж тоді мамі не бути грузинкою?» – «А чому ваш Бендер лис, ніби літній чоловік?» – не заспокоювалися начальники. «А тому, що ще перуку пристойний не підібрали. А так – у нас є можливість зробити йому яку завгодно зачіску!»
Але якщо Арчіл Гоміашвілі подарував Остапу Бендеру свою зовнішність, то ось каже його герой, на жаль, чужим голосом. Бо як озвучував цю роль актор Юрій Саранцев. За однією версією, Гоміашвілі не зміг з’явитися в студії з-за хвороби, з іншого – Леоніда Гайдая дуже бентежив грузинський акцент актора. Так чи інакше, але сам Гоміашвілі вважав такий вчинок режисера зрадницьким.
«Якщо б я знав, що Гайдай так вчинить, ніколи б не став зніматися в цьому фільмі», – сказав Гоміашвілі. Гайдай, коли йому передали слова актора, якого він, по суті, зробив знаменитим на весь Союз, не залишився в боргу: «Якщо б я знав, що ти такий поганий артист, ніколи не знімав би тебе у своїй картині». Підсумок цієї перепалки – багаторічна бойкотування один одного.
Режисер і актор при зустрічі ніколи не розмовляли, навіть не віталися. До речі, примирило їх тільки поява на екрані іншою версією «Дванадцяти стільців», яку зняв Марк Захаров. За чутками, Леонід Гайдай сам подзвонив Гоміашвілі і сказав: «Швидше вмикай телевізор. Зараз ти будеш свідком кримінального злочину!»
На другу за значимістю роль у фільмі – Кіси Вороб’янінова – пробувалися також чимало досить відомих акторів. Найперспективнішими на «Мосфільмі» вважалися Ростислав Плятт і Анатолій Папанов. Навіть Юрій Нікулін, який вже давно вважався «гайдаевского» актором, претендував на цю роль.
Однак Гайдай був непохитний: він запевняв, що тільки Сергій Філіппов зможе гідно втілити роль на екрані. І це незважаючи на те, що в ті роки на кар’єрі Філіппова практично поставили жирний хрест. З театру його вигнали з-за надмірного захоплення зеленим змієм, в кіно ролей не було. Словом, ніхто не вірив, що Філіппов зможе впоратися з роллю. Крім Леоніда Гайдая!
І він виявився правий. Хоча похвилюватися режисерові довелося не раз. Під час зйомок дали про себе знати численні болячки Філіппова. Мало не зі знімального майданчика актора відвезли в лікарню, де зробили досить серйозну операцію з видалення пухлини мозку. Тим не менш Філіппов практично відразу після виписки з лікарні повернувся в стрій і гідно завершив роботу над картиною.
А Юрію Нікуліну в підсумку теж знайшлася роль. Невелика, але запам’ятовується. Він зіграв, як ми всі знаємо, двірника Тихона.
Ця комедія дала путівку на великий екран не тільки Арчилу Гоміашвілі, але і Наталії Крачковской, яка отримала свою роль лише по волі випадку. Справа в тому, що Леонід Гайдай планував знімати в образі мадам Грицацуєвої або Нонну Мордюкову, або Галину Волчек. Причому після довгих обговорень «на самому верху» перевага віддавалася Галині Волчек: Мордюкова, на думку художньої ради, була надто серйозною, і її поява не викликала нападів гомеричного сміху, чого домагався Леонід Гайдай.
Коротше, роль вже майже в кишені у Галини Волчек, як раптом одного разу на знімальному майданчику з’явилася чарівна діва, глянувши на яку режисер тільки й мовив: «Так ось вона, мрія поета!»
Красуню Лізу вибирали з двох актрис, двох прекрасних Наташ – Варлей і Гурзо. Причому спочатку Наталю Варлей запрошували на проби зовсім іншій ролі: їй пропонувалося з’явитися в образі Еллочки-людожерки. Але під час проб Гайдай побачив Варлей у білій перуці і тут же зрозумів: ніяка вона не Еллочка, а сама що ні на є Ліза! Втім, Наталя Гурзо, згадуючи про своїх пробах, чесно зізнається, що не особливо боролася за роль. Тому і переживань від того, що їй віддали перевагу іншу акторку, у неї не було.
А ось актор Михайло Пуговкін отримав свою роль без проб. Однак перед тим як взятися за роботу, він дуже довго розмірковував, чи не гріх це – висміювати священнослужителя. Сумніви розвіяла його мама, яка справедливо зазначила: мовляв, ти ж высмеиваешь лише зажерливого пастиря, а зовсім не віру…
Проте під час роботи над картиною акторові довелося несолодко. Спочатку Михайло Пуговкін промерз буквально до кісток, коли знімали епізод перебування батька Федора на скелі. Причому, як пізніше з’ясувалося, всі його муки виявилися марними: відчуття висоти в кадрі не було. Так що сцену перезнімали в павільйоні. І вийшло переконливіше!
Але по-справжньому ризикував актор, коли довелося раз за разом перезнімати сцену, як батько Федір рубає стіна генеральші Попової на березі моря. Погода стояла, м’яко кажучи, зовсім не курортна, а додайте сюди ще і поривчастий вітер… Словом, саме в той день актор заробив собі радикуліт. Ось які жертви доводиться деколи приносити в ім’я мистецтва!
Одними із головних діючих персонажів у фільмі є, власне, самі стільці. Так от, приступивши до роботи над стрічкою, з’ясувалося, що знайти по-справжньому цікавий матеріал ну рішуче неможливо! Довелося давати оголошення в газету: відгукніться, власники раритетних речей! У результаті з’ясувалося, що в Москві тільки в однієї бабусі збереглися справжні гамбсовские стільці. Тільки от продавати їх бабулька категорично відмовилася. Максимум, на що погодилася, – сфотографувати безцінні предмети меблів.
В результаті стільці довелося виготовляти в Арабських Еміратах – чомусь в СРСР жодна меблева фабрика не зважилася прийняти таке замовлення. Після зйомок картини залишилися нерастерзанными чотири стільці. Леонід Гайдай викупив їх, і вони оселилися в кабінеті режисера.
Між іншим, у фільмі з’явився і сам режисер Леонід Гайдай: він грає архіваріуса Варфоломія Коробейникова. А ще – про це мало хто знає – у фільмі «Дванадцять стільців» задіяні… ноги Леоніда Гайдая. Справа в тому, що у акторів Філіппова і Пуговкіна не виходив епізод, коли вони, тримаючись кожен зі своєї сторони за стілець, лягают один одного ногами. Після чергового дубля Гайдай, який, як відомо, був дуже довготелесим, і вирішив знімати свої ноги. Так що він залишив і такий, досить несподіваний слід у мистецтві!
