Астрономи виявили найдальше і найпотужніше природне “космічне лазерне випромінювання”, зафіксоване на відстані 8 мільярдів світлових років від Землі. Це явище, технічно гігамазер, випромінює інтенсивні радіохвилі за допомогою стимульованого випромінювання, подібно до того, як лазер посилює світло. Це відкриття підкреслює здатність Всесвіту до екстремальних енергетичних подій та потенціал передових телескопів, таких як MeerKAT, для їх реєстрації.
Природа Гігамазерів
Гігамазери – це наукова фантастика; це природні астрофізичні явища. Ці “лазери” виникають у областях, де молекули, у разі гідроксильні (OH) молекули, енергізуються і випромінюють мікрохвильове випромінювання певних довжинах хвиль. Для цього процесу необхідна висока щільність збуджених молекул і фотонів, щоб запустити каскадний ефект, що експонентно підсилює випромінювання.
Цей конкретний гігамазер виник у результаті зіткнення двох галактик, що створює величезні гравітаційні сили, що стискають газ і викликають нестримне зіркоутворення. Зірки, що новоутворилися, потім збуджують навколишні гідроксильні молекули, виробляючи промінь посиленого мікрохвильового випромінювання.
Рекордна Відстань та Яскравість
Нещодавно ідентифікований гігамазер, позначений як HATLAS J142935.3–002836, побив попередні рекорди як на відстані, так і на яскравості. Він бачимо завдяки “гравітаційному лінзуванню”, коли гравітація проміжної галактики згинає та підсилює світло від далекого мазера.
Світло від цієї події пройшло 7,82 мільярда світлових років, щоб досягти радіотелескопа MeerKAT у Південній Африці, перевершивши попередній рекорд у 5 мільярдів світлових років. Ефект лінзування робить його виключно яскравим, дозволяючи астрономам виявити його, незважаючи на велику відстань.
Чому це важливо
Це відкриття має велике значення з кількох причин. По-перше, воно демонструє екстремальні умови, за яких можуть формуватися мегамазери та гігамазери, а саме, насильницькі злиття галактик. По-друге, воно підтверджує ефективність сучасних радіотелескопів, таких як MeerKAT, у виявленні цих слабких сигналів із раннього Всесвіту.
“Ми спостерігаємо радіоеквівалент лазера, який перебуває на половині шляху у Всесвіті”, – пояснює Тато Манамела, астрофізик з Університету Преторії. “Завдяки випадковому поєднанню далекого радіолазера, космічної лінзи та потужного телескопа це відкриття стало можливим”.
Вивчення подібних об’єктів може надати цінну інформацію про еволюцію галактик, зіркоутворення та розподіл молекулярного газу в ранньому Всесвіті. Ці спостереження допоможуть астрономам зрозуміти, як галактики зростають та взаємодіють з часом.
Відкриття цього гігамазера підтверджує здатність Всесвіту до разючих енергетичних подій та підкреслює потенціал радіоастрономії для розкриття ще більшої кількості секретів космосу.
