Нещодавно відкрита комета C/2025 K1 (ATLAS) різко розпалася після близького проходження Сонця, підтверджують останні спостереження в телескоп. Астрономи детально сфотографували фрагментацію за допомогою роботизованих і традиційних телескопів, що дозволяє рідкісне уявлення про непостійну природу цих крижаних прибульців.
Близьке проходження комети та початковий розпад
Комета наблизилася до Сонця 8 жовтня, і наступні зображення показали розпад її крижаного ядра. Астроном Джанлука Масі з проекту Virtual Telescope задокументував розпад, показавши кілька чітких фрагментів, що відкололися від оригінальної комети.
«Зображення чітко показують три фрагменти оригінального ядра, і може бути четвертий», — сказав Масі.
Спостереження проводилися з 11 по 18 листопада з використанням телескопа Celestron C14 і чутливої камери CCD для 60-секундної експозиції. Ці експозиції були об’єднані в анімацію, що показує рух частин по відношенню одна до одної.
Подальша фрагментація підтверджена
Додаткові спостереження з обсерваторії Азіаго в Італії 11 листопада за допомогою 1,82-метрового телескопа Коперник підтвердили, що комета вже розкололася щонайменше на два окремі фрагменти, розташовані на відстані близько 1930 кілометрів один від одного. У той час астрономи також підозрювали наявність третього, більш тьмяного фрагмента.
Походження та значення АТЛАС-подібних комет
Вважається, що комета ATLAS, як і багато довгоперіодичних комет, походить із хмари Оорта, далекого резервуару крижаних тіл, що оточує нашу Сонячну систему. Ця область, розташована на межі гравітаційного впливу Сонця, містить мільярди маленьких крижаних об’єктів.
Розпад комет поблизу Сонця є звичайним явищем, оскільки сонячне тепло викликає випаровування летких речовин, руйнуючи крижану структуру. Вивчення цих подій дає цінну інформацію про склад і поведінку комет, які вважаються залишками ранньої Сонячної системи.
Розпад C/2025 K1 (ATLAS) є яскравим нагадуванням про динамічні процеси, які формують нашу Сонячну систему, і мінливість цих небесних гостей.
Фрагментація комети надає астрономам унікальну можливість вивчати склад і поведінку крижаних тіл в екстремальних умовах. Ця подія підкреслює жорстокі, але природні сили, що діють у нашій Сонячній системі.
