Прагнення генетично створити «кращих» людей більше не є науковою фантастикою. Такі стартапи, як Bootstrap Bio, відкрито обговорюють можливість надання батькам можливості вибирати риси для своїх дітей. Головний аргумент? Чому б не використати технологію для цілеспрямованого вдосконалення, коли генетичні переваги можна залишити напризволяще? Але реальність набагато складніша, ніж просте вдосконалення.
Межі сучасного знання
У центрі цієї дискусії – список, складений біологом Джорджем Черчом, у якому перераховані «захисні та посилюючі» генетичні варіанти. Хоча він був задуманий як уявний експеримент, він став відправною точкою для трансгуманістів, які сподівалися створити генетично «вищих» людей. Сам список — це суміш підтверджених мутацій, досліджень на тваринах і попереднього медичного тестування, включаючи понад 100 пунктів.
Однак багато із запропонованих покращень викликають, м’яко кажучи, сумніви. Чи справді додаткові пальці покращать роботу чи просто ускладнять повсякденне життя? Варіанти нечутливості до болю, хоча й здаються бажаними, можуть призвести до серйозних травм у дітей, які не здатні відчувати шкоду. Інші риси, такі як зниження запаху тіла, навряд чи виправдають ризики генетичних маніпуляцій.
Компроміси та невідомість
Найобіцяючіші варіанти — ті, що пов’язані з довголіттям чи інтелектом — залишаються ненадійними. Розвиток цих рис далеко не гарантований. Деякі асоціації можуть бути недійсними або ефективними лише в поєднанні з іншими, ще не відкритими, генетичними факторами. Що ще важливіше, багато вдосконалень приходять із компромісами. Ген, пов’язаний з вищим інтелектом, також може збільшити ризик сліпоти, тоді як стійкість до однієї хвороби може збільшити ймовірність іншої.
Перелік часто не повністю оцінює недоліки. Наприклад, варіанти, пов’язані зі зниженням потреби у сні, ймовірно, мають невідомі неврологічні наслідки, враховуючи життєво важливу роль сну для здоров’я мозку.
Щоб справді максимізувати вигоду, потрібні десятки або навіть сотні генетичних змін одночасно, особливо для таких ознак, як зріст та інтелект, які є полігенними (визначаються численними генами). Сучасна технологія далеко не здатна безпечно виконувати такі складні зміни.
Загальна картина: неправильний фокус?
Прагнення до генетичної корекції відволікає увагу від більш гострої та значної нерівності. У всьому світі мільйони дітей страждають від затримки росту та когнітивних розладів через недоїдання та відсутність освіти. Усунення цих базових потреб матиме набагато більший вплив на зменшення «генетичної лотереї», ніж генетична модифікація кількох обраних людей.
Справжнє рішення полягає не в тому, щоб генетично модифікувати кількох дітей, щоб вони були «кращими», а в тому, щоб забезпечити всім дітям можливість реалізувати свій наявний потенціал.
Етичні та наукові перешкоди значні, але головна проблема є однією з пріоритетних. Необхідно зосередитися на розширенні досліджень, таких як Біобанк Великобританії, який десятиліттями відстежує генетичні варіанти, щоб отримати чіткішу картину. Лише тоді ми можемо почати розглядати відповідальне використання редагування зародкової лінії.
Думка про те, що генетичне редагування зробить світ справедливішим, є небезпечною ілюзією. Найефективніший спосіб вирівняти умови — не через генетичний відбір, а через забезпечення базових прав і можливостей для кожної дитини, незалежно від її успадкованих ознак.
