Вчені витягли та секвенували 40 000-річну РНК з шерстистого мамонта на ім’я Юка, отримавши безпрецедентний погляд на його останні години. Аналіз показує, що Юка, можливо, тікав від хижака, швидше за все, печерного лева, коли помер. Відкриття, опубліковане в журналі Cell, кидає виклик давнім переконанням про крихкість РНК і відкриває нові можливості для вивчення стародавнього життя.
Прорив: РНК діє довше, ніж очікувалося
Протягом десятиліть дослідники зосереджувалися майже виключно на стародавній ДНК, відкидаючи РНК як надто нестабільну, щоб вижити десятки тисяч років. Загальноприйнята думка полягала в тому, що РНК швидко руйнується після смерті. Однак надзвичайно добре збережені останки, знайдені у вічній мерзлоті Сибіру, спростували це припущення. Ця робота демонструє, що за правильних умов (а саме сильного холоду) РНК може зберігатися набагато довше, ніж вважалося раніше.
РНК, секвенована з Юкі, є найдавнішою з усіх знайдених, перевершуючи попередній рекорд РНК вовка віком 14 000 років. Це відкриття свідчить про те, що стародавня РНК може бути набагато більш цінним джерелом біологічної інформації, ніж вважалося раніше.
Що розкриває РНК: стрес і клітинна активність
На відміну від ДНК, яка містить повний генетичний план, РНК забезпечує моментальний знімок клітинної активності в певний момент часу. Це робить його ідеальним інструментом для розуміння того, як тварина функціонувала в останні години.
Аналіз РНК Юкі виявив ознаки клітинного стресу, зокрема в його м’язовій тканині. Молекулярні дані свідчать про те, що м’язи Юкі могли бути виснажені, можливо, через тривалу погоню. Подряпини на задніх лапах ще більше підтверджують теорію про те, що він тікав від хижака.
МікроРНК: ключ до видових відмінностей?
Дослідники також ідентифікували мікроРНК, малі молекули РНК, які регулюють активність генів. Ці молекули можуть відігравати вирішальну роль у відмінності мамонтів від їхніх найближчих живих родичів, слонів. Хоча мамонти та слони мають дуже схожі генетичні плани, тонкі відмінності в активності мікроРНК можуть пояснити, чому один вид розвивався, щоб процвітати в холодному середовищі, а інший ні.
Значення для вивчення стародавнього життя
Цей прорив має значні наслідки для вивчення стародавнього життя. Аналіз РНК може надати більш динамічну картину минулих екосистем, ніж лише ДНК. Вивчаючи РНК, вчені можуть реконструювати не тільки те, якою була тварина, а й те, як вона функціонувала під час смерті.
Збереження РНК у вічній мерзлоті свідчить про те, що інші стародавні останки також можуть містити цінну молекулярну інформацію. Це відкриває можливість вивчати фізіологію вимерлих видів у безпрецедентних деталях, проливаючи світло на їх поведінку, здоров’я та адаптацію до минулого середовища.
Здатність виділяти та секвенувати стародавню РНК віщує нову еру в палеогеноміці, обіцяючи глибше розуміння минулого, ніж будь-коли раніше.
