Дослідники пропонують радикальний, але потенційно ефективний метод поглинання вуглецю: вирубування бореальних лісів і затоплення деревини в Північному Льодовитому океані. Стратегія спрямована на використання природних процесів для видалення до 1 мільярда тонн вуглекислого газу з атмосфери щороку, роблячи значний внесок у пом’якшення кліматичних змін.
Логіка затоплених лісів
Ця ідея базується на тому факті, що бореальні ліси, особливо ті, які схильні до лісових пожеж, зберігають величезні запаси вуглецю (за оцінками, до 1 трильйона тонн на півночі Євразії та Північної Америки). Зі збільшенням глобального потепління ці ліси стикаються зі зростаючим ризиком лісових пожеж, які викидають накопичений вуглець назад в атмосферу. Замість того, щоб це сталося, пропозиція передбачає активне транспортування зрубаних дерев уздовж великих арктичних річок (таких як Юкон і Маккензі) до океану, де вони потонуть протягом року.
Це не теорія. Деревина зберігалася в холодних безкисневих альпійських озерах понад 8000 років, демонструючи довгострокову стабільність вуглецю в аналогічних умовах. Поточні оцінки показують, що арктичні річки вже несуть значну кількість коряг, а деякі дельти містять понад 20 мільйонів тонн вуглецю в колодах.
Масштабованість і потенційний вплив
Дослідники підрахували, що вирубка та пересадка 30 000 квадратних кілометрів вздовж кожної річки може поглинати 1 мільярд тонн CO2 щорічно. Аспект пересадки має вирішальне значення: дозволяючи лісу відростати, поглинається атмосферний вуглець, тоді як занурена деревина залишається зануреною. Цей підхід представлений як дешевша альтернатива дорогим машинам прямого захоплення повітря або ненадійним ініціативам із висадки дерев, які можуть спричинити лісові пожежі.
Екологічні проблеми та непередбачені наслідки
Однак цей план не позбавлений ризиків. Екологічні наслідки великомасштабного транспортування деревини значні:
- Річкові екосистеми: Еллен Вол з Університету штату Колорадо попереджає, що масивні потоки колод можуть завдати серйозної шкоди біорізноманіттю річок, як це спостерігалося в деяких річках США після десятиліть плавучої деревини.
- Танення вічної мерзлоти: якщо колоди застрягають на берегах або в притоках, це може погіршити повінь і стимулювати виділення метану під час танення вічної мерзлоти, потужного парникового газу.
- **Ризики розкладання: ** Деякі місця можуть бути недостатньо холодними або безкисневими, щоб запобігти розкладанню деревини, вивільняючи CO2 замість його поглинання.
- Комерційне зловживання: Римський циферблат з Аляскинського тихоокеанського університету побоюється, що ця пропозиція може бути використана комерційними лісозаготівельниками, що призведе до вирубки лісів без чистої вигоди від вуглецю.
Історичні прецеденти та майбутні дослідження
Концепція не зовсім нова. Деякі компанії вже експериментували із затопленням деревини, хоча й з неоднозначними результатами (наприклад, Running Tide зіткнулися з звинуваченнями у завданні шкоди навколишньому середовищу та зрештою були закриті). Однак Морган Рейвен з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі вказує на історію Землі, припускаючи, що масивний приплив деревини в океани міг охолодити планету після минулих періодів тепличного клімату (наприклад, 56 мільйонів років тому).
Потрібні подальші дослідження, щоб визначити оптимальні місця на морському дні для довгострокового збереження. Арктика залишається погано вивченим середовищем, і непередбачені наслідки можуть бути серйозними.
Зрештою, затоплення лісів є стратегією поглинання вуглецю з високим ризиком і високою винагородою. Хоча він пропонує потенційно масштабоване рішення, його екологічні та логістичні проблеми вимагають ретельного розгляду перед впровадженням.
