Дружба дружбою, а тютюнець нарізно

1

Цікавий архівний документ з 1939 року. Начальник 4-го (Особливого) відділу ГУДБ НКВС Віктор Бочков повідомляє Наркому внутрішніх справ УРСР Іван Сєров про перехопленій чекістами телеграмі, переданої вузлом зв’язку Наркомату оборони від імені заст. голови Держбанку СРСР на адресу польового управління Держбанку у Львові з дорученням передати представнику міністерства народного господарства Німеччини платинові сітки вагою 66,5 кг, які були присвоєні радянською владою під час захоплення Польщі.
«Нікому не видавати» — розмашисто ставить свій підпис на документі Сєров.

Дружба дружбой, а табачок врозь
Дружба дружбой, а табачок врозь
Відправляв цю телеграму Віктор Бочков — зразковий сталінський кат. У 1940-му його призначать Прокурором СРСР і він буде подмахивать заднім числом розстрільні вироки. Коли за розпорядженням Сталіна підручні Берії Влодзимерский і Блохін таємно заарештували і розстріляли дружину маршала Григорія Кулика Кіру Кулик-Симонич, Бочков запізнився до моменту страти і лаяв Блохіна, що той привів вирок у виконання, не дочекавшись його — хотів подивитися.
Тоді ж повернув на дорозслідування справу члена Військової ради Ленінградського військового округу комкора Максима Магера, який зміг вирватися з катівень НКВД після двох років тортур. Після цього Магер був засуджений і загинув у Гулагу. На початку 1944 року на посаді начальника конвойних військ НКВС СРСР Бочков керував операціями по виселенню карачаївців, калмиків, чеченців та інгушів, за що був нагороджений Орденом Червоної зірки. За участь в операції з виселення з Криму кримських татар, болгар, греків, вірмен нагороджений Орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Після повалення Берії зумів уникнути кримінального переслідування за свої злочини на посаді прокурора і, залишившись на посаді заст. начальника Гулагу, керував кривавим придушенням відомого Кенгірського повстання в’язнів у 1954 році. Вийшов у відставку в 1959 році, помер у 1981, з пошаною похований на Новодівичому кладовищі.