Село Вексицы знаходиться в самому важкодоступному місці мого велоподорожі навколо Неро. Це 2-х кілометрову ділянку дороги з’єднує Поріччя і Лазарцево, дорога тут представляє з себе абсолютно вбиту грунтовку, за якою мало хто ризикне проїхати.
По дорозі в Вексицы, я зробив маленьку зупинку в селі Новосілка, що б познімати сонечка))
А це вже дорога до села Вексицы
На цій дорозі я ну ніяк не очікував побачити зустрічний транспорт.
Але на моє велике здивування я все ж побачив рухомий мені на зустріч автомобіль, і це був не якийсь позашляховик, а старенька, навантажена під зав’язку четвірка. Водій якої очевидно теж їхав по цій дорозі в перший раз з жахом запитав мене: “а можна-там далі проїхати?”
Вид на покинутий храм Георгія Побідоносця, під’їзд до якого мені вдалося знайти не одразу.
р. Векса
Село практично закинуто, але тут ще залишилася пара житлових будинків.
Храм Георгія Побідоносця
Всередині частково зберігся розпис
Назва Вексицы несуть від назви річки, на якій стоїть село. Рік утворення села точно невідомий, але відомо, що до 1764 року воно належало Ростовського архієрейського дому. У 1798 році тут був побудований храм Георгія Побідоносця, в замін двох дерев’яних храмів. Праворуч від храму знаходилося одноповерхова будівля парафіяльної школи, побудована в 1910 році за типовим проектом для сільської місцевості, також в селі за даними 1908 року було розташоване приходське попечительство.
Храм був закритий у 1930-х, верхні яруси дзвіниці зруйновані. У радянські роки будівля використовувалася як склад.
