Ні один із туристів, що подорожує по Індії з фотоапаратом, не упустить шанс зробити знімок такого вантажного автомобіля. Деякі так втягуються, що видають цілі фотоальбоми, як, наприклад, Ден Экстайн (Dan Ekstein). Видовище насправді варто того, щоб його зафіксувати на пам’ять.
Індійський вантажівка — це ціле явище, аналог якому можна зустріти тільки в сусідньому Пакистані. Ось, наприклад, найскромніші, можна сказати «лайт» версії оформлення:
А це вже справжній «хардкор».
Деякі машини так густо прикрашені, що починаєш задаватися питанням — у кого це стільки вільного часу, щоб займатися подібною… розписом.
Але якщо ви думаєте, що за розкішними фасадами сором’язливо ховаються сірість і убогість кабін, то глибоко помиляєтеся.
Робоче місце індійського водія повинно бути, що називається, «повною чашею», щоб не гірше, ніж у інших.
Подушки, пледи, покривала, всіляка бахрома — все це практично обов’язковий атрибут кабіни. Шпалери теж у великій пошані.
Іноді в цій всій розкоші навряд можна помітити втомленого, але дуже задоволеного собою і своїм транспортним засобом водія.
А робота у хлопців та насправді непроста і дуже відповідальна. Слово «перевантаження», очевидно, їм незнайоме.
Ви напевно здивуєтеся, коли дізнаєтеся, в якому вигляді середньостатистичний індійський приватник-водій набуває свою «робочу конячку». Більшість з них не мають коштів на повністю укомплектовану техніку, тому набувають ось такий «економ-варіант»:
Решта все виготовляється з чого доведеться і на що у власника вистачить грошей і фантазії. Доопрацюванням вантажівок займаються спеціальні майстерні, де на раму з капотом додають все, що необхідно мати автомобілю. Після складання машина потрапляє в руки художників, робота яких варто чи не більше ніж праця механіків.
Написи на бортах і кабінах — це не гасла і не імена улюблених, а важлива для клієнтів і інших учасників дорожнього руху інформація. Наприклад, з розпису можна дізнатися, належить машина приватнику або є власністю компанії, є у шофера пермі (дозвіл на проїзд по деяких районах країни) і навіть віросповідання власника.
Деякі деталі, наприклад чорні кисті, покликані відлякувати злих духів. У багатьох машинах є справжні вівтарі зі статуетками богів, які серйозно закривають огляд, але заспокоюють душу. Дорожню поліцію абсолютно не бентежить творчість водіїв. І взагалі, в Індії правила дорожнього руху — поняття абстрактне.
