Чому зникли такі відомі королівські династії, як Габсбурги або Бурбони? Будь-який, хто хоч трохи цікавився цією темою, без запинки відповість: з-за кровного змішування шлюбів протягом століть, що призвело до виродження роду – багато нащадки відомих монарших прізвищ народжувалися олигофренами. Так, син Філіппа II (Габсбурга) і Марії Португальської, яка була його кузиною, народився з фізичними і психічними відхиленнями. Тим не менш кровні шлюби між королівськими родинами були звичайною справою, оскільки полягали вони в переважній більшості виходячи з політичних міркувань. Наприклад, Микола II і Олександра Федорівна були двоюрідними братом і сестрою по лінії їх прабабусі.
За допомогою таких шлюбів зупинялися (а іноді, навпаки, починалися) кровопролитні війни, перекраивались території, підписувалися довгострокові мирні договори, встановлювалися взаємовигідні торговельні, військові, економічні співробітництва. Одним словом, потрапити в королівську сім’ю «людині з іншого кров’ю» було нереально. За століття всі монарші родини Європи стали близькі один одному, так що укласти шлюб з неродственником стало неможливим. У королівських покоях все частіше стали з’являтися діти з різного роду патологіями.
Спостереження за сімейним життям монархів і спонукало багато країн законодавчо заборонити родинні шлюби. І якщо, наприклад, в Росії сьогодні заборонені шлюби тільки між прямими родичами: рідними сестрами і братами, батьками і дітьми, бабусями, дідусями та онуками, то двоюрідні та троюрідні допустимі. Хоча вчені досі сперечаються з приводу того, наскільки вони безпечні для майбутніх поколінь. Особливо, коли мова заходить про двоюрідного спорідненість молодих. Як аргумент «проти» наводяться всі ті ж Габсбурги і Бурбони.
Між тим, у світлі останніх досліджень вчених цей аргумент стає все менш переконливою. Так, американці (до речі, у США в деяких штатах заборонені шлюби навіть між двоюрідними родичами) встановили, що відсоток генетичної патології у дітей, народжених від кузена і кузини, становить 1,7%. Але це ненабагато перевищує показник можливої патології у дітей, народжених в неспоріднених шлюбах. І цей же показник зростає багаторазово, коли мова йде про дітей, народжених у сім’ях алкоголіків або від батьків, чий вік перевалив за 40-річну позначку.
Якщо уважніше придивитися до шлюбів відомих в історії людей, то ці цифри цілком себе виправдовують. Так, одружився на своїй двоюрідній сестрі вчений-природодослідник Чарльз Дарвін мав 10 дітей. Троє з них померли, так як були дуже слабкі. Інші діти основоположника теорії еволюції були досить успішні в житті.
Шістьох дітей народила президенту США Франкліну Рузвельту його дружина–родичка Елеонор Рузвельт. Ні про які патології у дітей мова не заходила.
В Японії сьогодні офіційно дозволені шлюби між двоюрідними родичами. В окремих префектурах відсоток таких шлюбів доходить до 10. Допускаються шлюби, наприклад, між дядьком і племінницею в деяких касти Індії, в багатьох азіатських країнах. За останніми даними, відсоток шлюбів між троюрідними і двоюрідними родичами зростає в Узбекистані та Азербайджані. У цих країнах перевагу споріднених шлюбів віддається часто з метою уникнути жорстокого поводження з жінкою. Генетики відзначають в Азербайджані зростання хворих на гемофілію і пов’язують це саме з зростанням числа такого роду одружень.
Проте вчені застерігають від таких поспішних висновків. На думку професора Массачусетського університету Хейміш Спенсера, немає на сьогодні досліджень, які абсолютно точно доводять, що саме родинні шлюби призводять до патологій дітей. Так, у країнах третього світу, де найбільше число змішаних шлюбів, в окремих випадках до 80 відсотків дітей народжуються з тими чи іншими відхиленнями. Але в цих країнах погана екологія, низький рівень життя, часом доходить до крайнього зубожіння, дуже низький рівень медичного обслуговування (трапляється, воно взагалі відсутнє) – і який з цих факторів (не виключено, що всі разом) впливає на здоров’я немовлят, сказати важко.
А як же Габсбурги і Бурбони? Навряд чи королівські сім’ї страждали від бідності та відсутності медичного обслуговування. Вчені–генетики відразу декількох країн прийшли до висновку, що справа тут в генах тієї чи іншої спадкової хвороби Дауна, гемофілії, слабоумства, які в межах однієї сім’ї кочують від батька до сина, від матері до дочки. В родинних шлюбах імовірність зустрічі» патологічних генів зростає. Приміром, можливість народження дитини з відхиленнями у звичайних шлюби не перевищує чотирьох відсотків, а в родинних зростає в п’ять разів. Але це в основному відноситься до постійних шлюбів укладаються в межах однієї сім’ї. А зараз такого практично не буває. Що ж стосується разових шлюбів між двоюрідними родичами, то сучасні дослідники–генетики ніякої проблеми в цьому не бачать. У вчених навіть є поняття «коефіцієнт інбридингу», який визначає ступінь споріднення. Так, у випадку з рідним дядьком та племінницею він становить 1/8, у двоюрідних це буде вже 1/16, троюрідних -1/32, у родичів у четвертому поколінні – 1/64 і так далі. Чим вище цифра, тим далі спорідненість.
В США навіть виник цілий рух, що захищає права некровних родичів (а до таких належать і двоюрідні) на укладення шлюбу. Не перешкоджає реєстрації двоюрідних родичів католицька і протестантська церкви. У православній церкві офіційно дозволено вінчати тільки троюрідних. А двоюрідних, як кажуть, – в залежності від зговірливості священика конкретного храму. Допускають подібні шлюби іслам та іудаїзм. До речі, рабин Адин Штайнзальц, відповідаючи на запитання парафіян синагоги щодо шлюбів з кузенами, пояснює, що, якщо б була стовідсоткова впевненість у відсутності мутованих шкідливих генів, дозвіл на шлюб давалося б з легкістю.
Говорячи про внутрішньосімейних генах, чому-то завжди мають на увазі «погані» гени. Між тим, в спадок передаються не тільки хвороби, але таланти. Так, майже півсотні родичів Йоганна Себастьяна Баха професійно займалися музикою. А у Льва Толстого та Олександра Пушкіна прабабусі були рідними сестрами.
