Дослідники з техаського університету в остіні (сша) і гамбурзького університету (німеччина) вперше використовували викопні раковини молюсків для вивчення хімічного складу стародавнього океану. Вчені не тільки показали ефективність абсолютно нового інструменту досліджень історії планети, але і спростували популярну гіпотезу про те, що велике пермське вимирання супроводжувалося сильним підвищенням кислотності океану. Результати роботи опубліковані в журналі scientific reports.
Історія життя на землі ознаменована п’ятьма масовими вимираннями-періодами, коли за короткий час зникала велика частина видів планети. Ці події були викликані глобальними кліматичними змінами.
Так, пермське вимирання, що відбулося близько 252 мільйонів років тому і стерше з лиця землі близько 90% існуючих тоді видів живих організмів, стало наслідком масштабних вивержень вулканів на території сучасного сибіру. За короткий проміжок вони викинули в атмосферу величезну кількість вуглекислого газу, що призвело до стрімкого і глобального потепління клімату, до якого більшість видів не змогло пристосуватися.
Вода поглинає вуглекислий газ, тому частина викидів міг поглинути світовий океан, це призвело б до підвищення рівня кислотності його вод. Однак до цих пір не існувало точних геологічних підтверджень високої кислотності океану в кінці пермського періоду. Вчені звернулися до аналізу раковин морських молюсків, так як будова їх панцирів відображає хімічний склад морської води — причому не тільки в місцях осідання відкладень, а по всій глибині океану.
Вони детально досліджували понад 2300 викопних раковин морських равликів і двостулкових молюсків, що жили під час пермського вимирання. Скам’янілості зібрали на території шпіцбергена та швеції. В кінці пермського періоду ці місця були мілководним морем біля берега єдиного континенту. Раковини багатьох молюсків складаються з арагоніту-однієї з форм карбонату кальцію, особливо чутливої до рівня кислотності.
У декількох раковинах вчені виявили ознаки деяких порушень росту, проте не знайшли свідчень того, що молюски жили в закисленій воді, адже в цьому випадку в раковинах з’явилися б отвори, деформації та інші зміни в товщині і структурі. Таким чином, результати дослідження ставлять під сумнів гіпотезу про те, що пермське вимирання супроводжувалося підвищенням кислотності світового океану.
