Він став гідним продовжувачем артистичної династії Підгорний, улюбленцем колег по театру та глядачів. Микита Підгорний часто відмовлявся від зйомок у кіно з-за нових ролей у виставах рідного Малого театру, але кожна його поява на екрані було справжнім шедевром акторської майстерності. Ганя Іволгін в «Ідіоті», Веригін в «Осінньому марафоні», Ракітін в «Братах Карамазових» – ці ролі у виконанні актора забути просто неможливо. 25 років поруч з ним була жінка, яку в свій час він повів практично з-під вінця.
Дружнє участь
Вперше Ольга Чуваева побачила Микиту Підгорного на його дипломному спектаклі в 1954 році. Але в той момент вона лише зазначила його блискучу гру. Микита після закінчення Театрального училища імені М. С. Щепкіна був прийнятий в трупу Малого театру. Ольга ще в студентські роки почала репетирувати роль Аксіньі в постановці «Влада темряви». І вже на четвертому курсі Щепкінського училища теж стала повноправною актрисою Малого театру.
Ольга Чуваєва.
У грудні 1956 року відбулася прем’єра вистави, а влітку спектакль включили у програму гастролей по Болгарії і Румунії. На гастролях Микита і Ольга подружилися завдяки спільним поїздок на екскурсії. Між молодими людьми зав’язалися приятельські взаємини.
Ольга Чуваева в ролі Аксіньі у виставі «Влада Темряви».
Микита в той період важко переживав розставання зі своєю першою дружиною, актрисою Нінель Бодрягиной, яка пішла до Володимира Сошальскому. Актор ніколи і нікому не показував, скільки болю приніс йому розрив з дружиною, але під час довгих розмов із Ольгою іноді проскакували гіркі нотки. Вона не втішала його, тільки слухала, а він повною мірою зміг оцінити мовчазна участь колеги.
Микита Підгорний в ролі Телятева у виставі «Скажені гроші» А. Островського.
Після гастролей вони роз’їхалися: Ольга вирушила до мами і рідним в Горький, Микита полетів у відпустку на море. Яке ж було здивування дівчини, коли в серпні вона зустріла на вулиці в Гіркому Микиту Підгорного. Він приїхав на прохання своїх друзів для участі у літературно-музичному поданні і вже ввечері повинен був їхати в Москву.
Молоді люди домовилися пообідати разом. Саме під час цього дружнього обіду між ними проскочила іскра, яка поклала початок великим почуттям.
Чужа наречена
Увечері Ольга проводжала Микиту в Москву. Через кілька днів вона теж поверталася до столиці. І перебувала в повному сум’ятті почуттів. З одного боку, їй шалено подобався Микита, а з іншого вже була призначена її весілля. Ще недавно вона була впевнена у своїх почуттях до Леве, музиканту з Великого театру, а сьогодні чекає зустрічі з Микитою. Рідні вже готувалися до її одруження, та й образити чоловіка, який її по-справжньому любив, здавалося неможливим.
Ольга намагалася боротися зі своїми почуттями, але вже розуміла: вийшовши заміж за Льову, вона зробить нещасними одразу трьох людей. Адже між нею і Микитою вже розгорався серйозний роман. Щоправда, поговорити з колишнім коханим вона так і не наважилася. Ховалася від нього, тікаючи через інший вихід театру, всіляко уникала зустрічей та пояснень.
Вже повідомивши батькам про скасування весілля, вона не знайшла в собі сил порозумітися з людиною, яку, як їй здавалося, вона любила. Леве вдалося перехопити кохану дівчину, коли вона вже жила у Микити. Ольга намагалася виправдовуватися, але всі слова були марні. Льова через кілька років все ж таки одружився, але доньку назвав ім’ям колишньої коханої.
Важке щастя
Микита Підгорний у фільмі «Два квитки на денний сеанс».
Ольга Чуваева моментально стала членом невеликий дружної сім’ї. Мама Микити Ганна Іванівна служила старшим співробітником музею Малого театру і прийняла Ольгу дуже прихильно. З попередньої невісткою її відносини складалися не надто гладко, а ось друга дружина сина здавалася їй втіленням доброти.
Микита і Ольга були ніби з різних світів, але дивним чином збіглися. Батько і дід Микити були акторами, в їх домі бували найвідоміші театральні діячі. Оля виросла в родині, де батько і дід працювали інженерами, а жінки традиційно вели господарство. Але тато дівчини пропав без вісті на фронті, дідусь помер після війни, і сім’я жила у великій скруті.
Однак у Ольги і Микити було абсолютно однакове уявлення про сімейні цінності, а тому їм було легко і комфортно удвох. Правда, дружині доводилося часто переживати за чоловіка. Його витівки і жарти іноді переходили всякі межі. В театрі йому прощали практично всі, але його гостроти на політичні теми могли дуже погано закінчитися.
Додавало занепокоєння і пристрасть Микити Підгорного до спиртного. Він зовсім не був алкоголіком, але іноді дозволяв собі розслабитися. Періоди такого «розслаблення» іноді затягувалися на кілька днів. Тим не менш, актора любили всі без винятку. Він міг жартувати над колегами, змушуючи їх розреготатися прямо на сцені, міг викликати всю трупу на запис на радіо, імітувати голос режисера. А після цього, зібравши всіх у кафе, зізнатися в жарті, яка була викликана бажанням поспілкуватися в хорошій компанії.
Микита Підгорний в ролі Освальда у виставі «Привиди» Р. Ібсена.
Ользі далеко не завжди доводилося з ним просто. Актор неодноразово давав їй приводи для ревнощів, а ще дружина відчайдушно боролася з його пристрастю до алкоголю, іноді її відвідували думки про розлучення. Але піти від чоловіка вона не могла фізично, знаючи, що без неї він просто скотиться на саме дно.
Ольга Чуваєва.
Микита Підгорний часто відмовлявся від ролей в кіно. Йому здавалося абсолютно неможливими проміняти театр на кіно. Тим не менш, з’являючись на екрані, Микита підгорний демонстрував даний акторська майстерність, вміло перетворюючись в залежності від ролі. Найбільше Ольга шкодує про те, що чоловік відмовився зніматися у Тетяни Ліознової у фільмі «Сімнадцять миттєвостей весни.
Микита Підгорний з дочкою Дариною.
І все ж вона була щаслива. Вона жила з коханою людиною, пізніше в сім’ї з’явилася єдина дочка Дашенька. Чоловік радів народженню маляти, але доля відвела йому лише три роки для спілкування з нею.
У актора діагностували неоперабельное онкологічне захворювання легенів. Хіміотерапія допомогти в повній мірі йому вже не могла. Ольга вмовила лікарів не повідомляти чоловіку діагноз, щоб він міг боротися до кінця. І він боровся, щиро вірячи: ще зовсім трохи і він встане на ноги.
На генеральному прогоні вистави «Вибір» за романом Юрія Бондарєва Микита Підгорний грав Іллю Рамзина. У фінальній сцені він піднімається вгору по сходах, обертається на самому верху і вимовляє лише одне слово: «Прощайте!» Це слово стало останнім і для актора в Малому театрі. У момент прем’єри Микити Підгорного вже не було на цьому світі… Він пішов 24 вересня 1982 року.
Залишилася його дружина, яка зберігає почуття до рано пішов дружину. Залишилася дочка, яка стала актрисою Малого театру. І залишилася пам’ять про талановитого актора, який зіграв безліч ролей, але ще більше – не зіграв. Не встиг.
.
