Два роки тому, 21 червня 2017 року, пішов з життя один із «золотої плеяди» легендарних радянських розвідників – генерал-майор Юрій Іванович Дроздов. Саме його називають справжнім «батьком» знаменитого підрозділи спеціального призначення КДБ СРСР «Вимпел».
Радянська нелегальна розвідка
Людина-легенда, Юрій Дроздов не дарма заслужив у розвідці прізвисько Фаберже. Він мав дійсно унікальними здібностями по перетворенню інформації в справжній діамант, який було не соромно представити вищестоящому керівництву. А добувала цю інформацію підпорядкована йому нелегальна розвідка.
В структурі зовнішньої розвідки СРСР нелегальній роботі відводилась велика роль. І саме нелегальна розвідка досягла справжніх висот – радянських агентів панічно боялися на Заході, оскільки не знали, хто насправді таємно працює на Радянський Союз. Сама структура нелегальної розвідки складалася ще в 1920-ті роки, коли молода радянська держава не мала дипломатичних відносин з більшістю країн світу. Отримувати інформацію було нізвідки – відсутні офіційні дипломатичні працівники, торгові аташе, кореспонденти. Тому залишалася лише нелегальна робота.
В липні 1954 р. у складі Першого Головного управління КДБ СРСР, який відповідав за зовнішню розвідку, на базі 8-го відділу було створено Управління «С» — нелегальної розвідки. Згідно з поширеною версією, управління отримало в якості назви заголовну літеру прізвища свого засновника, метра нелегальної розвідки генерала Павла Судоплатова.
Управління «С» було серйозною і розгалуженою структурою, включає як аналітичні та обслуговуючі, так і агентурні відділи, що спеціалізуються за напрямками – Західна Європа, Північна Америка, Близький Схід, Індостан і так далі. Йшла «Холодна війна» і від нелегальної розвідки залежало не менше, ніж у 1920-ті роки.
У те, яких висот досягла радянська нелегальна розвідка у 1960-ті – 1980-ті роки, є величезний внесок героя цієї статті – Юрія Івановича Дроздова, більша частина свідомого життя якого пройшла на службі в Першому Головному управлінні КДБ СРСР, в тому числі в Управлінні «З», що відповідала за нелегальну розвідку.
Від артилериста до розвідника
Життєвий шлях Юрія Івановича Дроздова приголомшує. Він народився 19 вересня 1925 року в Мінську в родині Івана Дмитровича Дроздова (1894-1978) і Анастасії Кузьмівни Дроздової (1898-1987). Дроздов-старший був офіцером царської армії, воював на фронтах Першої світової війни, де отримав Георгіївський хрест. У лютому 1942 року, коли вже палала Велика Вітчизняна, Іван Дроздов, 48-річний колишній царський офіцер, вирушив на фронт простим червоноармійцем, пройшов всю війну і отримав медаль «За відвагу».
Встиг повоювати у Великій Вітчизняній Юрій Іванович. З липня 1943 рр., 17-річним хлопцем, він почав службу в РСЧА і в 1944 році закінчив 1-е Ленінградське артилерійське училище, яке в той час перебувало в евакуації в Енгельсі. З 1 січня 1945 року Юрій Дроздов – на фронті в якості командира вогневого взводу 57-го окремого винищувального протитанкового дивізіону 52-ї гвардійської стрілецької дивізії. За знищення в боях за Берлін 2-х 75-мм гармат, 1 зенітного знаряддя, 5 кулеметів з розрахунками і до 80 солдатів противника лейтенант Дроздов був нагороджений орденом Червоної Зірки.
У 1956 році Юрій Дроздов закінчив Військовий інститут іноземних мов і незабаром був прийнятий на службу в Комітет державної безпеки СРСР. Він був направлений на роботу в офіційне представництво КДБ СРСР при розвідки «Штазі» МГБ НДР у Берліні. Однією з перших серйозних операцій Юрія Дроздова стала участь в обміні радянського розвідника-нелегала Рудольфа Абеля на американського льотчика-шпигуна Пауерса. Сам Дроздов під псевдонімом «Юрген Дривс» виступав в ролі німецького кузена Абеля.
Починав свою оперативну кар’єру в офіційному представництві КДБ СРСР «Штазі» — МДБ НДР у Берліні (з серпня 1957 року). Брав участь в операції з обміну радянського розвідника-нелегала Рудольфа Абеля (під псевдонімом «Юрген Дривс» грав роль німецького кузена Абеля) на американського льотчика-шпигуна Пауерса.
У 1958 році ЦРУ дозволило Абелю листування з рідними на батьківщині. У Центрі вирішили включитися в неї з території Німеччини. Був “зроблений” двоюрідний брат Абеля дрібний службовець Юрген Дривс, проживає в НДР. Їм було доручено стати мені. Юрген налагодив листування з Абелем через адвоката,
— згадував потім Юрій Дроздов в інтерв’ю «Російській газеті».
У 1963 році, після шестирічної служби в Німеччині, Дроздова направили на курси удосконалення оперативного складу, а потім дали нове, дуже важливе доручення. З серпня 1964 по 1968 рр. Юрій Дроздов був резидентом зовнішньої розвідки КДБ СРСР у Китаї.
Для того, щоб представляти відповідальність новій посаді, треба сказати, що як раз в цей час Китай остаточно посварився з Радянським Союзом. У Китаї йшла Культурна революція, Пекін намагався підім’яти під себе частину світового комуністичного руху, досягши особливих успіхів у Південно-Східній Азії. І в такій ситуації завдання резидента радянської розвідки були дуже масштабними.
Ймовірно, що саме за службу в Китаї Юрій Іванович і отримав підвищення – у 1968 році він був переведений в центральний апарат ПГУ КДБ, працював заступником начальника Управління «З» нелегальної розвідки КДБ СРСР.
З серпня 1975 року по жовтень 1979 року Юрій Дроздов перебував на новій сверхответственной посади резидента радянської розвідки у США, працюючи під прикриттям формальної посади заступника постійного представника УРСР при ООН. Це була висока честь і велика відповідальність – відповідати за всю радянську розвідку в головному потенційного супротивника Радянського Союзу – Сполучених Штатах Америки. Тим більше, в той складний період, коли світова політична ситуація знову загострилася – спалахували конфлікти в Африці, в Азії.
Шеф нелегальної розвідки
У листопаді 1979 року резидент ПГУ КДБ в США Юрій Дроздов був призначений заступником начальника Першого Головного управління КДБ СРСР – начальником Управління «С». Таким чином, під керівництвом Юрія Івановича виявилася вся радянська нелегальна розвідка, включаючи секретні операції в країнах третього світу. Радянську нелегальну розвідку Юрій Дроздов очолював дванадцять років – до 1991 року.
Вже в грудні 1979 року Юрію Дроздову довелося брати участь у розробці операції по штурму палацу афганського президента Хафізулли Аміна в Кабулі. Саме за штурмом палацу Аміна, в якому брали участь і безпосередні підлеглі Юрія Івановича, пішов введення радянських військ на територію Демократичної Республіки Афганістан і майже десятирічна трагічна епопея Афганської війни.
Природно, на Управління «З» ПГУ КДБ СРСР, яким керував Юрій Дроздов, лягла величезне навантаження. Розвідники управління працювали в самому Афганістані, вели нелегальну розвідку в суміжних країнах, які підтримували афганських моджахедів і здійснювали на своїй території комплектування і підготовку їх загонів. Але крім керівництва власне розвідкою, була у Юрія Івановича як раз в ці роки і ще одна заслуга – саме він стояв біля витоків легендарного спеціального призначення «Вимпел».
Батько «Вимпела»
У 1970-ті роки керівництво КДБ СРСР турбувалося формуванням підрозділів спеціального призначення, здатних виконувати особливі завдання в рамках спеціальних операцій. Так з’явилися група «А» — «Альфа», головною функцією якої стала боротьба з тероризмом, і група «В» — «Вимпел», призначена вже для зовсім іншої роботи.
31 грудня 1979 року генерал-майор Юрій Іванович Дроздов доповідав голові КДБ СРСР Юрію Володимировичу Андропову про штурм палацу Хафізулли Аміна. Операція, як відомо, здійснювалася силами нештатних груп спеціального призначення КДБ СРСР «Зеніт» і «Грім», спецназу Головного розвідуправління Генштабу ЗС СРСР (т. зв. «Мусульманський батальйон»). У цьому зв’язку Дроздов і запропонував Андропову сформувати кадровий підрозділ у складі ПГУ КДБ для здійснення подібних операцій.
Цілий рік ідея Дроздова обговорювалася керівниками КДБ СРСР, поки 25 липня 1981 року не вийшло закрите постанова ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР про створення підрозділу. Офіційно наказ про створення Групи спеціального призначення КДБ СРСР «Вимпел» був підписаний 19 серпня 1981 року. Головним завданням групи називалося проведення операцій за межами Радянського Союзу в особливий (загрозливий) період.
Група «Вимпел» увійшла до складу Управління «З» Першого Головного управління КДБ СРСР. Генерал Дроздов з самих перших днів її існування брав живу участь у її формуванні, контролі за добором кадрів, підготовкою групи. Адже він і сам був не просто розвідником, а бойовим офіцером, героєм війни. Першим командиром Групи «Вимпел» став капітан 1-го рангу Евальд Григорович Козлов, який прийшов в Управління «З» ПГУ КДБ після служби в Каспійської флотилії і закінчення Військово-дипломатичної академії.
На службу в «Вимпел» відбиралися співробітники органів державної безпеки, військової контррозвідки, військовослужбовці прикордонних військ КДБ СРСР, які пройшли спеціальну підготовку на курсах удосконалення оперативного складу. Природно, що бойовим хрещенням «Вимпела» стала Афганська війна.
Перший склад «Вимпела» налічував від 100 до 200 людей, які пройшли жорсткий відбір і індивідуальну підготовку. При цьому основний наголос робився навіть не на майстерність володіння оружиеми фізичну підготовку, які, зрозуміло, були на висоті, а на інтелектуальні, вольові, психологічні якості бійців. Сам Дроздов називав «Вимпел» інтелектуальним спецназом. І був, зрозуміло, прав.
Колишніх чекістів не буває
Юрій Іванович Дроздов до часу розпаду Радянського Союзу був вже літньою людиною пенсійного віку. Все своє життя він віддав службі Батьківщині. У червні 1991 року, незадовго до свого 66-річчя, генерал-майор Юрій Іванович Дроздов пішов на заслужений відпочинок, покинувши посаду заступника начальника Першого Головного управління КДБ СРСР. Так що коли в серпні 1991 року сталися бурхливі події, іменовані у вітчизняній історії путчем, легендарний розвідник на службі вже не складався. Формально. Тому що колишніх чекістів, як відомо, не буває.
Юрій Іванович очолив аналітичний центр «Намакон», кістяк якого склали всі ті ж колишні співробітники політичної і військової розвідки, які раніше хотіли використовувати свої досвід і знання на благо інтересам держави.
Також Юрій Дроздов активно займався громадською діяльністю, був почесним Президентом Асоціації ветеранів підрозділів спеціального призначення і спецслужб «Вимпел-Союз», так як до останнього користувався глибокою повагою в середовищі співробітників спецпідрозділів і мав незаперечний авторитет.
Перу Юрія Івановича Дроздова належить цілий ряд книг, серед яких особливо варто відзначити «Записки начальника нелегальної розвідки». Юрій Іванович Дроздов прожив дуже велику і цікаву життя. Він помер 21 червня 2017 року, зовсім трохи не доживши до свого 92-річчя. Генерал-майора Дроздова поховали з військовими почестями на Троєкуровському кладовищі Москви.
Автор:Ілля Полонський
Джерело: http://sortis.com.ua/
