Нещодавно побував на зустрічі однокласників, думаю багато хто зрозуміє почуття внутрішнього дисонансу від зустрічі зі своїми колишніми приятелями. Ось в школі той, хто був багатообіцяючим спортсменом став бухгалтером, а ботан з першої парти керує поставками телеків з Китаю. Дивно, довго ходив, з усіма розмовляв, зрештою натрапив на сусіда по парті.
Вовчик, скільки себе пам’ятаю в школі, хотів стати льотчиком. Амбіція зрозуміла, багато тоді мріяли про щось подібне. В льотне Вова все таки вступив, та тільки завалив половину тестів і тепер працює авіадиспетчером. Він каже, що подобається, а по опису якийсь суцільне пекло. Мало того, що до роботи їхати по дві години, так ще і зміни довгі. А головне — відповідальність, проморгаешь літак і все — назад шляху немає.
Це змусило мене замислитися про професії, які я б ні за для себе не вибрав. Ось вам списочок:
Чистильник стічних вод(коментарі не потрібні)
Учитель, тому що я сам пам’ятаю, які учні іноді бувають спиногрызы.
Авіадиспетчер
Інспектор ДАІ, тому що в пеклі для цих хлопців точно є окремий котел
Адвокат, тому що почуття справедливості занадто високо для того, щоб захищати всяких злочинців. А якщо і захищати чесних людей, далеко не завжди питання вирішується навичками адвоката
А ким би ви не стали працювати? Діліться!
