Ольга Врангель: що стало з дружиною легендарного білого генерала

81

Автор: Юлія Попова |

Ольгу Врангель можна сміливо назвати ангелом-хранителем «Чорного барона». Вона піклувалася про чоловіка і розділяла з ним всі прикрощі і негаразди до кінця його днів. Саме дружині воєначальник був зобов’язаний своїм зціленням від тифу. Мало того, Ольга Михайлівна врятувала Врангеля від розстрілу в 1918 році.
Фрейліна і завзятий холостяк
Ольга Михайлівна Іваненко не тільки відрізнялася благородним походженням, але і ефектною зовнішністю. Ці якості і дозволили їй стати однією з найулюбленіших фрейлін імператриці Марії Федорівни, матері Миколи II. Згодом вона стала близька і з дружиною Миколи Олександрою Федорівною. Обидві жінки захоплювалися медициною і закінчили курси сестер милосердя. Загалом, Ольгу Іваненко можна було сміливо назвати не тільки красунею, але й розумницею. За спогадами сучасників, вона була вільна вибрати для себе самого завидного нареченого: мало хто з чоловіків залишався до неї байдужий.
Однак сама Іваненко не виявляла переваги нікому до 25 років, поки не зустріла на світському балу поручика Петра Врангеля. У 1908 році вона стала законною дружиною свого обранця. Врангель, який, по суті, до 30-річного віку волів холостяцьке життя, спочатку насилу справлявся з новою роллю сімейного людини. Проте любов, турбота і терпіння Ольги принесли свої плоди. Незабаром Петро Миколайович, вже як зразковий батько, радів народженню старшої дочки Олени. А потім на світ з’явилися Петро, Наталія і Олексій.
Зцілення і спасіння
До речі, молодшого сина Врангелів Олексія могло і не бути. Справа в тому, що коли Наталі ледь виповнилося 5, главу сімейства заарештували й віддали під революційний трибунал. Врятувала Петра Миколайовича від розстрілу його дружина. Принаймні, так ці події описує автор книги «Врангель. Трагічний тріумф барона» Валерій Краснов. Голова трибуналу запитав у Ольги Михайлівни, за що ту взяли під варту. А Іваненко відповіла, що прийшла слідом за чоловіком з власної волі, тому що бажає розділити його долю до кінця. Більшовики відпустили обох.
Через кілька місяців сім’ю спіткала нова біда. Петро Миколайович захворів на тиф. У ті роки ця хвороба лютувала повсюди і багатьох забрала на той світ. Тільки Ольга Михайлівна відмовлялася вірити в те, що її улюблений скоро помре. Вона доглядала за Врангелем цілодобово. Благо, знання в області медицини у неї були. Згодом Петро Врангель не забуде вказати у своїх мемуарах про те, що своїм чудесним зціленням він зобов’язаний саме Ользі Михайлівні.
В еміграції
Коли подружжя опинилися в еміграції, Ольга віддавала свою турботу не тільки чоловікові і дітям, але й іншим біженцям. Громадський діяч Сергій Палеолог згадував, що втекли з радянської Росії в Константинополь, де спочатку і жили Врангели, тільки і говорили: «Ольга Михайлівна допоможе… напише… скаже… зробить…». Саме завдяки старанням Ольги Врангель в Європі з’явилися санаторії для хворих, які страждають на туберкульоз. Від аналогічного недуги помер і сам Петро Врангель.
Після його смерті Ольга Михайлівна більше заміж не вийшла. Деякий час вона жила у родині старшої дочки Олени, а після разом з нею, її чоловіком та онуками переїхала на постійне місце проживання в США. Там же в 1968 році Ольга Врангель і померла. Її поховали на найбільшому православному цвинтарі Америки при Ново-Дивеївському Успенському монастирі, розташованому в штаті Нью-Йорк.