Згадайте свої очікування з дитинства про те, який крутий повинна бути доросле життя. Можна купувати собі скільки завгодно лего, кіндерів, тортиків, не потрібно ходити в школу і взагалі можна робити все-все, що захочеш. А насправді як? А на ділі доросле життя наповнена купою обов’язків, зобов’язань, стресами і т. д. Чомусь наші дитячі мрії так і застрягли в тому світлому і безтурботний часу. Ми зібрали кілька історій про те, що таке бути дорослим зараз.
Купив собі на 40 років фітнес-браслет. Чоловіки дивляться шанобливо, мовляв, вирішив себе людина в форму привести, дівчата посміхаються… І тільки один відразу запитав: «Тиск вимірює?»
***
Пішли з сином на колонку за водою, стоїмо набираємо пляшки. І тут я згадав, як у дитинстві з друзями весело обливалися, ганялися один за одним, а потім тупотіли обривати абрикоси і сушити футболки на футбольних воротах. Вирішив погратися з сином. Почав його обливати, а той образився, сказав, що я дурень і намочив його смартфон…
***
Мама прийшла з магазину з величезною пачкою кукурудзяних паличок і переказала діалог з продавщицею.
Продавщиця, побачивши пачку: «О, моя дитина без розуму від таких паличок! Ваш, мабуть, теж?»
Мама: «Мій теж. Тільки моєму через місяць буде 20».
Продавщиця: «Що ви?! Моє завтра 21».
Поговорили.
***
В дитинстві завжди говорив: «Якщо мені не вистачатиме грошей, то я, коли виросту, ограблю банк, заховаю гроші в лісі, відсиджу у в’язниці і вийду багатою людиною». Зараз мені 30 років, дружина, дитина. І, знаєте, мої дитячі фантазії вже не здаються такими вже маячнею.
***
Прокинувся я сьогодні приймати поздоровлення і подумав: «Ось мені сьогодні 40 років, а я все ще не знаю, ким буду, коли виросту».
***
Зібралися переїжджати з знімною квартири, де прожили більше 15 років. Під час зборів звідки знайшовся мій мобільник, який нібито у мене вкрали в 2005 році, точніше я так думала. Це був мій перший Siemens. Купила на барахолці зарядний пристрій. Про боги, телефон працює, а на ньому мої wav-файли! Як же кльово слухати медляк, «сатисфакшен» та іншу купу барахла. Повернулася в ті недалекі 2004-2005 роки. Поплакала.
***
Добре, що не всі дитячі мрії збуваються, інакше мені б зараз було 35, у мене був би чорний ВАЗ-2109 з тонованими стеклами і я б на ринку продавав картриджі для Dendy і Sega.
***
Коли розповів племіннику 11 років про те, що в його роки ми з друзями під час льодоходу каталися на крижинах, він сказав: «Дядя, ти що, в дитинстві зовсім тупий був?» І тут я вирішив про догонялки на деревах, карбід у пляшках, стрибки з другого поверху будівництва в замет і підривання дихлофоса у вогнищі не розповідати.
***
Сьогодні купив курку за 10 рублів, ананас за 5 і набір посуду на 6 персон за 2 рубля. Боже, яке щастя — грати в «магазин» з донькою!
***
У мого друга син навчився повзати. Але тільки тому. Вперед рухатися він не може, тільки задкувати, але зате досить швидко і азартно. Як тільки він бачить іграшку або що-небудь цікаве — радіє і повзе. Від неї. Назад. Коли відповзає досить далеко, він втрачає її з виду і шукає нові цікаві речі. Бачить що-небудь нове, радіє і знову повзе. Знову не до мети, а від неї. Нескінченність і розчарування.
До чого це я? В його русі я побачив своє життя…
***
Моїй бабусі 73 роки. Вона ходить на йогу, фітнес, займається плаванням, настільним тенісом, співає в хорі. А я в свої 22 ходжу з грілкою на попереку, бо продуло.
***
Нещодавно згадав, як із сином Сашком ходив за грибами. Він зовсім маленький був — 4 рочки. Ну я, щоб цікавіше тихе полювання йшла, коли гриб знаходив, говорив: «щось тут пахне грибами, треба пошукати». І чекав, поки синок гриб знайде.
Сашко був у захваті від того, що знаходить більше грибів, ніж папка, а я, розчулюючись дитячої наївності, з висоти свого зростання видивлявся нову здобич. Так ми з ним по лісі і ходили. І незабаром Шурка вже сам з серйозним виглядом почав принюхуватися і повторювати мої слова і, що найдивніше, знаходити гриби!
***
Цю історію я йому минулого тижня нагадав і запитав:
— Син, а як ти тоді гриби знаходив? Невже дійсно по запаху?
— Тату, ну ти взагалі наївний. Як знаходив? Так само, як і ти: спочатку бачив гриб, а потім казав, що тут їм пахне. Я ж маленький був, а не розумово відсталий!
І тут я відчув себе трохи бовдуром…
***
З-за втоми заснув у маршрутці. Прокидаюся від того, що хтось трясе мене за плече. Далі діалог:
— Що, вже кінцева?
— Ні.
— А навіщо ви тоді мене розбудили?
— Я злякалася: подумала, що ви померли.
Хороший у мене вигляд, якщо викликаю у людей такі думки…
***
Сьогодні з кішкою сіли снідати. Собі дістаю з холодильника сосиски, а кішці — корм в пакетику. Читаю етикетку корми: «40 % натурального м’яса». Глянув на свої сосиски. Грустненько.
***
Чоловік купив мені шикарний спортивний костюм і кросівки, щоб я ходила займатися в зал і привела себе в форму. В результаті в цьому шикарному костюмі я все літо їздила з друзями на шашлики.
***
2013 рік.
Знайомі-ровесники задають один і той же питання:
— Ну що, вийшла заміж?
— Ні.
— А коли? Чому?
2018 рік.
Задають те ж питання:
— Ну що, вийшла заміж?
— Ні.
— Ну і не треба! Нічого там робити!
***
Цим ввечері 5-річна донька похвалилася мені своїм малюнком, де були намальовані вона, мама і двері, «бо тато на роботі». Я спочатку посміялася, а зараз щось засумувалось мені.
***
Мені 30, але деколи так хочеться вийти ввечері з під’їзду, сісти на лавочку до сусідських бабулям, потеревенити, послухати їхні історії. А на завершення поспівати старі душевні пісні, та ще й під баян якогось дідуся.
***
Моя жадібність — мій стимул до саморозвитку. Навчилася робити манікюр з гель-лаком, укладати плитку, обшивати конструкції гіпсокартоном, укладати ламінат, встановлювати сантехніку, збирати і реставрувати меблі і багато чого по дріб’язку. Е — економія.
***
Скачала собі олдскульний чорно-білий тетріс. Сиджу граю. Мені ніби знову 8 років — щастя. Згадую стару байку, в перший раз почуту від старшої сестри: «Набереш 999 999 очок — тобі покажуть мультик!» А я, наївна, так чекала його, залипала в тетріс годинами… І тут під час гри мені показують рекламу прасок.
Прекрасне далеко, ти виявилося ще більш жорстоким, ніж я думала.
