Забуті жінки Колумба

322

За підрахунками іспанської корони, в XVI столітті в Америку прибутку 45 327 поселенців, з яких 10 118 були жінками. Їх історія майже не відома, хоча серед них були і найдивовижніші біографії. Інес де Суарес (Inés Suárez de), наприклад, зіграла важливу роль у завоюванні Чилі, а Менсіа Кальдерон (Mencía Calderón), дружина конкістадора, після смерті чоловіка очолила експедицію в Ріо-де-ла-Плата.

Третя подорож Колумба
30 травня 1498 року Колумб вирушив на чолі флоту з шести кораблів у третю подорож в Новий світ. На Санто-Домінго він виявив заворушення, повстання і сотні хворих сифілісом. Незважаючи на це, Колумб вирушив далі на пошуки золота, що викликало в метрополії сильне обурення. За словами Педро Мартіра (Pedro Mártir), це були «нечестивці, жорстокі вороги і винуватці кровопролиття», які отримували задоволення, вбиваючи кожного, хто опирався їм.
Навесні 1499 року королева Ізабелла, нарешті, втрутилася і відправила Франсиско де Бобадилью (Francisco de Bobadilla) довідатися на місці, що до чого. У нього було королівський дозвіл на арешт повстанців і захоплення влади в фортах Колумба. Так він і вчинив. Після трьох дивовижних, але не принесли ніякого прибутку експедицій Христофор Колумб був заарештований і відправлений у 1500 році в Європу в кайданах, щоб постати перед Ізабеллою Кастільської і пояснити своє самоуправство на нових територіях.
Забытые женщины Колумба Война и мир
Колумб перед судом королівським судом
Бурхливі обставини цього третього подорожі Колумба призвели до того, що перша поява європейських жінок в Америці пройшло непоміченим. Деякі дослідники підтверджують, що жінки брали участь у другому (1493) і навіть в першому (1492) подорожі, проте масово вони вирушили в Америку тільки з третьої експедицією. Для процвітання нових міст і встановлення в них міцних сімейних уз Колумба супроводжували 30 іспанок — за велінням королів Ізабелли і Фердинанда.
У першій чверті XVI століття понад 300 чоловіків пішли за цими європейськими пионерками в Санто-Домінго, так що до періоду з 1560 по 1579 року вже майже третина пасажирів на кораблях становили жінки. Половина емігранток була з Андалусії, 33% — з Кастилії, а 16% — з Естремадури. Крім того, за даними Хосе Соліса (José A. Solís) в книзі «Жінки плаща і шпаги», більшість з них (60%) були не одружена, а багато пливли з синами, для них Америка представлялася способом вирватися з сімейного ув’язнення або з соціальної прірви.
Не дарма за королівським наказом 1515 року всі державні службовці повинні були плисти зі своїми дружинами, а також з матерями та сестрами. Багаті, бідні, релігійні, повії, шукачки пригод, селянки… Складно сказати, хто в основному туди їхав, але у них у всіх був сертифікат про доброчесну поведінку, адже корона суворо регулювала міграцію в Новий світ. Королівський наказ 1549 року забороняв плисти в Америку «новонаверненим євреїв і маврам, дітям і онукам спалених єретиків, іноземцям, які народилися за межами іспанської імперії, чорним і білим рабам без спеціального дозволу».
Забуті жінки
Серед перших іспанок в Америці були такі постаті, як Марія де Толедо (María de Toledo), невістка Христофора Колумба і віце-королева Вест-Індії з 1515 по 1520 рік; Беатріс-де-ла Куева (Beatriz de la Cueva), яка керувала долями Гватемали; Ісабель Баррето (Isabel Barreto), перша і єдина жінка-адмірал Армади, яка очолювала експедицію по Тихому океану; Марія Ескобар (María Escobar), завдяки якій в Америці з’явилася пшениця; Марія-де-Естрада (María de Estrada), яка брала участь в експедиції Ернана Кортеса (Hernán Cortés); Каталіна де Эраусо (Catalina de Erauso), пішла з монастиря в Іспанії, щоб залишок життя видавати себе за солдата; або Менсіа Ортіс (Mencía Ortiz), підприємниця, яка заснувала компанію з перевезення вантажів.
У тому, що сьогодні ці імена забуті, винна недбальство іспанців і «чорна легенда». Порівняно з милосердними, мирними і сімейними поселенцями-пуританами, які висадилися в Північній Америці на «Мэйфлауэре», іспанські конкістадори зображуються бородатими, жорстокими, розпусними златолюбцами. Тому протестантські джерела часто не згадують про жінок і сім’ї в конкисте (іспанської колонізації — прим. ред.) Америки, щоб підкреслити хижість іспанців. Адже вигідніше представити їх грабіжниками і ґвалтівниками, ніж люблячими батьками і будівельниками доріг або університетів…
Невірний також міф про те, що більшість цих жінок були повіями. Дійсно, багато хто з них були самотніми матерями, бунтовщицами проти соціуму, але це не робило їх публічними жінками. Про переселення цих працівниць дбала сама іспанська корона, бажала контролювати конкісту аж до дрібниць. Перший публічний будинок в Америці, названий «Будинок публічних жінок», був дозволений і відкрито у місті Санто-Домінго в серпні 1526 року, «в нагороду за чесність міста і добру славу його матерів і для виправдання інших збитків і незручностей».
Переклад