В останні роки країни НАТО виявляють великий інтерес до самохідної артилерії. Статистика промислового виробництва і нових розробок вказує на те, що знову акцент змістився в бік конфлікту з рівним суперником на відміну від переважали в останні десятиліття противоповстанческих операцій.
Гаубиця PzH 2000 була розроблена для німецької армії компаніями KMW і Rheinmetall
На думку Йорга Шлобаха з компанії Rheinmetall, зростання ринку самохідної артилерії обумовлений зміною політичного ландшафту в ряді регіонів, особливо вздовж кордону Європи з Росією.
Він пояснив, що нинішня домінуюча тенденція переходу до традиційних військових дій (схожих з тими, що планувалися у часи Холодної війни) і відхід від асиметричного або противоповстанческого конфлікту визначають потреби в системах з великими дальністю, в деяких випадках до 70 км.
На цьому тлі різко виріс попит на самохідні платформи, що пропонують гарну маневреність і далекобійність одночасно. Наприклад, останнім часом число експлуатантів гаубиці PzH 2000, спочатку розробленої компаніями Krauss-Maffei Wegmann (KMW) і Rheinmetall для німецької армії, приблизно подвоїлася, нові замовники в Хорватії, Литві і зовсім нещодавно в Угорщині приєдналися до існуючих операторам в Німеччині, Греції, Італії і Нідерландах.
«Існує підвищений попит на артилерію, звичайно ж, це пов’язано зі зміною політичного ландшафту, який повертається до чогось схожого на традиційну війну»,
— помітив Шлобах.
Управління можливостями
Марк Синьорелли з компанії ВАЕ Systems зауважив, що в епоху противоповстанческих операцій, що почалася на початку 2000-х, артилерія у загальному і цілому застосовувалася дуже рідко за винятком може бути недавнього конфлікту в Сирії. Артилерійські підрозділи американської армії, як правило, виконували більше піхотні і поліцейські завдання, але стан справ почало помітно змінюватися «оскільки знову робиться акцент на поверненні до загрози майже рівних бронетанкових сил з досить ефективними артилерійськими системами».
Підрозділи знову почали приділяти велику увагу підготовці до своїх базових завдань, відбувається прискорене зростання в багатьох сферах, пов’язаних з артилерією, від знарядь із збільшеною далекобійністю до ракетних комплексів. «Я думаю, що це реально призвело до переоцінки та відродження артилерії як ключового компонента наземного бою. Ми також починаємо розширювати ці можливості».
Компанія ВАЕ в області самохідної артилерії працює за трьома основними напрямами: самохідна гаубиця AS90, що стоїть на озброєнні британської армії; самохідна установка Archer, пропонована для американської армії та інших країн; сімейство самохідних гаубиць М109, новітній варіант якої (М109А7) приймається на озброєння американської армії.
В останні роки технологічний розвиток йшло за кількома напрямками. Гаубиця М109А7, наприклад, була розроблена з урахуванням двох основних цілей. Перш за все, необхідно було поліпшити рухливість за рахунок нової платформи й шасі на базі БМП Bradley. «Мобільність є однією з найважливіших характеристик подібних систем, тобто, ви можете відстрілятися і потім швидко залишити позицію», — зазначив Синьорелли.
По-друге, акцент робився на бойову стійкість, яка була підвищена за рахунок інтеграції покращеної броні. Третім, хоча і не настільки нагальним, була модернізація систем оригінального варіанту М109, спрямована на вирішення будь-яких проблем зі старінням.
Іншою характеристикою систем самохідної артилерії, пріоритет якої, швидше за все, збережеться в найближчому майбутньому, є автоматизація. Одним з яскравих прикладів є дистанційно керована 155-мм гаубиця Remote-Controlled Howitzer 155mm (RCH 155) на шасі Boxer. Вона базується на гарматному модулі Artillery Gun Module від компанії KMW, в якому встановлено гармата з довжиною ствола 52 калібру виробництва Rheinmetall.
«Модуль Artillery Gun Module платформи Boxer RCH 155 безлюдний, в ньому реалізована автоматична навігація і управління вогнем. Процеси наведення і заряджання боєприпасів повністю автоматизовані, — повідомив представник ARTEC, спільного підприємства KMW і Rheinmetall. — Машину немає необхідності оснащувати гідравлічними системами для стрільби. Це веде до скорочення чисельності екіпажу до двох осіб (командир і водій) і дає великі переваги щодо швидкої зміни позицій — «вистрілив і поїхав» — при мінімальній чисельності екіпажу».
В останні роки кількість країн, що купили гаубицю РzН 2000, майже подвоїлася
Автоматизація
За словами Шлобаха, автоматизація вкрай необхідна для процесу заряджання боєприпасів. Це визначається кількома чинниками, не в останню чергу браком людських ресурсів у багатьох сухопутних військах. Він вказав на все більш високий рівень мережевої організації сучасних військових: «Сучасна артилерія і майбутня артилерія будуть набагато більше залучені в мережеві військові дії».
В ізраїльській компанії Elbit Systems також називають автоматизацію одним з найважливіших трендів у сфері самохідної артилерії поряд з поліпшеною рухливістю. «Автоматизація і автономність є ключем до значного підвищення бойової ефективності, — сказав представник компанії. — Повна автоматизація всіх процесів в гарматі, включаючи обробку і заряджання боєприпасів і наведення, дозволяє значно підвищити кількість вогневих завдань, які може виконати знаряддя в певний проміжок часу, і таким чином підвищити ефективність артилерійського підрозділу».
Він зазначив, що автоматизація і автономність поки знаходяться не на потрібному рівні можливостей, що дозволяють надавати необхідну дію на полі бою.
«Щоб досягти максимальної ефективності артилерійська компонента повинна привнести баланс першокласних знарядь, відповідних потребам армії, відповідні структури та системи командування і управління, відповідні засоби зв’язку, тактичні прийоми і т. д. Це має бути комплексний і добре збалансоване рішення».
Однак у компанії Elbit вважають, що в майбутні роки посилений акцент на автоматизації буде очевидним на всіх етапах, від ідентифікації до виконання завдань. «Ми впевнені, що досягли оптимального вирішення складної інженерної задачі по автоматизації самого знаряддя, включаючи всі аспекти обробки і заряджання боєприпасів, тоді як додатковий технологічний акцент буде спрямований на збільшення дальності і скорострільності ствольної артилерії. — зазначив представник компанії. — Звичайно, багато уваги буде приділено поліпшенню самих боєприпасів — їх летальності, дальності і точності».
Нинішнім головним продуктом компанії Elbit в цій сфері є 155-мм гаубиця ATMOS на шасі вантажівки, яка в 2018 році була поставлена декільком замовникам; її представник повідомив, що протягом 2019 року очікується підписання ще кількох контрактів.
«Ми вважаємо, що в майбутні роки потреба в самохідної артилерії залишиться у зв’язку з підвищеним попитом армій багатьох країн. Цей попит є наслідком розвивається природи конфліктів і повертається акценту на готовність до конфліктів високої інтенсивності і конфліктів з рівними і майже рівними арміями, що зумовлює потребу в потужній та маневрової артилерії, а також наслідком того, що існуючі артилерійські сили і засоби застарівають до такої міри, що більше не варто розробляти рішення щодо продовження їх терміну експлуатації».
Точність всьому голова
На думку представника компанії Thales, оцифровка швидше за все буде надавати все більший вплив на управління вогнем для самохідної артилерії і артилерії в цілому. Компанія проявляє певний інтерес до цієї сфери.
«Як і багато сфери військової справи, оцифровка змінює принципи управління вогнем артилерії. Цифрові системи керування вогнем допомагають підвищити точність, швидкість реагування і бойову стійкість на полі бою. Вони оцифровують функції управління вогнем, які раніше розрахунок знаряддя виконував вручну».
У портфоліо компанії Thales входить 120-мм міномет 2R2M, який може встановлюватися на бронемашини різного типу і підходить для колісної та гусеничної бронетехніки. Нас же в контексті цієї статті цікавить те, що ця компанія спеціалізується на розробці високоточних боєприпасів. «Технологічні інновації означають, що високоточні боєприпаси швидко розвиваються. Можливості, які колись були доступні лише у великих, складних для розгортання і дорогих керованих ракетах, в даний час доступні в набагато менших системах і істотно меншої вартості».
Мінометний постріл MGM (Mortar Guided Munition) розробки Thales пропонує точність менше метра за рахунок лазерного полуактивного самонаведення, а також збільшену дальність. Їм можна працювати по нерухомих і рухомих цілях. «У вирішальний момент MGM дає сучасним військам проривні можливості в артилерії».
Мінометний постріл Thales MGM дозволяє швидко отримати вирішальне перевага
На думку Синьорелли, в той час як базові типи боєприпаси не змінилися, їх дальність збільшилась. Це було досягнуто за рахунок застосування таких технологій, як наприклад, витікання газів з донної частини і поліпшені метальні речовини, а також вдосконалені активно-реактивні і балістичні снаряди. Точність також була підвищена не тільки за рахунок впровадження високоточного наведення, але і виключення неточностей і похибок виробництва.
«Я вважаю, що ми починаємо бачити появу нового покоління цих можливостей, де ви маєте комбінацію поліпшених метальних речовин та поліпшеного високоточного наведення, що знижує вартість і підвищує точність. В комбінації з деякими далекобійними гарматами ці поліпшення дають навіть ще більше збільшення дальності»,
— пояснив Синьорелли.
Представник компанії BAE Systems також зазначив, що вся промисловість робить все більший наголос акцент на точність. «Наші замовники шукають артилерійські снаряди, які можуть коригувати свою траєкторію після пострілу з метою нанесення високоточних ударів на дальність понад 70 км і в умовах слабкого сигналу GPS. З покращеною наведенням розрахунки будуть здатні вражати цілі більш ефективно, на великих дальностях, меншою кількістю снарядів. Високоточні удари також знижують рівень непрямих втрат і обсяг вогневої підтримки».
Компанія BAE Systems розробляє для армії США за контрактом, підписаним в січні 2018 року, комплекти високоточного наведення PGK (Precision Guidance Kit) для 155-мм артилерійських снарядів. Вони розраховані на роботу навіть в умовах відсутності сигналу GPS, що у компанії вважають сьогодні ключовою вимогою.
«Оскільки американська армія прагне розгортати гарматні системи більшої далекобійності, розвиток технології наведення має прискоритися з метою відповідності цим країнам потребам. Ми активно працюємо над розробкою комплектів наведення, які можуть забезпечити точність і одночасно відповідати вимогам армії по дальності і завадостійкості».
Після укладання контракту в компанії ВАЕ заявили, що корекція траєкторії в польоті системою PGK-AJ підвищує ефективність вогневої задачі, дозволяючи операторам точніше вести вогонь по цілях більш тривалі періоди часу, витрачаючи найменшу кількість боєприпасів, наслідком чого є зменшення обсягу логістичної підтримки. У компанії відзначили потребу в таких системах, які були б адаптируемы і сумісні з існуючими та експериментальними артилерійськими системами і боєприпасами, включаючи сімейство самохідних установок М109 і буксирувані гаубиці типу М777.
«Ми розуміємо важливість збереження точності далекобійної артилерії американської армії по відношенню до будь-якого супротивника,
— заявив представник BAE Systems під час підписання контракту.
— Наші комплекти забезпечать ці можливості для нинішніх і перспективних 155-мм платформ, що проектуються з прицілом на суттєво більшу дальність. Ми були відібрані для цієї програми у зв’язку з тим, що ми маємо великий досвід в технології точного наведення і здатні досягати високих рівнів проектування і виробництва.
155-мм гаубиця ATMOS на шасі вантажівки, створена компанією Elbit
Принципи наведення
Компанія Northrop Grumman також займається розробкою пристроїв високоточного наведення (PGK), після купівлі фірми Orbital АТК в її портфоліо увійшов комплект М1156. Він здатний перетворити 155-мм артилерійські снаряди М795 і М549А1 в розумне зброю. Керівник напрямку керованих снарядів в компанії Northrop Берні Грубер сказав, що «наш PGK докорінно змінив артилерійські операції для американської армії і дуже швидко став кращою системою для підтримки бойових операцій».
Він стверджує, що з системою GPS підривник PGK має таке ж значення в американській армії, як і наводяться по GPS комплект хвостових рулів Joint Direct Attack Munition у ВПС країни.
Нещодавно виповнилося два роки як Northrop почала виробництво М1156 для армії, на сьогоднішній день поставивши понад 23000 комплектів. За словами Грубера, з самого початку програми була вимога розробити пристрій, яке наводило б існуючі снаряди при пороговому значенні кругового ймовірного відхилення (КВО) 30 метрів, але компанія досягла середнього КВО менше 10 метрів і надійності 99%.
«Разом з тим ми знаємо, що американські військові дуже хочуть підвищити свої можливості у веденні високоточного вогню на великі дальності. Ми розробили варіанти нашої технології PGK з метою задовольнити їхні побажання», — додав він.
Подібна робота включає розробку снаряда з хвостовими рулями, що направляють його до мети, підривача в носовій частині, «мізки» якого, наприклад, контролюють наведення.
«Хоча це зажадає проектування і кваліфікації повністю нового снаряда, тут можна використовувати переваги донного газогенератора або ракетного прискорювача для досягнення бажаної дальності, при цьому покладаючись на перевірену технологію PGK для підвищення точності. Одним з переваг керованого хвостовими рулями снаряда є те, що йому притаманна велика динаміка, тому у нього буде збільшена дальність порівняно із звичайним снарядом, спорядженим комплектом PGK, при цьому наведення снаряда з хвостовими рулями забезпечує підвищення його маневреності приблизно в сім разів».
Компанія Northrop вивчає та інші технології. Наприклад, снаряд з крилами в середній частині, які керують їм на шляху до мети, крім того, дозволяють йому планувати, що збільшує дальність польоту. У цій концепції можна було б використовувати і інші технології, наприклад, ракетного двигуна і видування в донної частини. «Ми на сьогодні не маємо контракту на виробництво боєприпасів цього типу, але ми активно працюємо спільно з американськими військовими, щоб зрозуміти їх вимоги і разом виробити задовольняє обидві сторони рішення».
Розумні снаряди
У сфері боєприпасів компанія Rheinmetall пропонує артилерійський снаряд з сенсорним підривником SMArt155, який поставляється компанією GIWS — спільним підприємством з Diehl Defence. Про повторному запуску виробництва цього виробу було оголошено на виставці Eurosatory 2018 в Парижі. Снаряд відповідає критеріям, встановленим Конвенцією з касетні боєприпаси, і спрямований на мінімізацію непрямих втрат. Кожен снаряд здатний боротися з нерухомими і рухомими бронемашинами на великих дистанціях.
За даними Rheinmetall, снаряд має тонкостінну несучу капсулу, що дозволяє отримати максимальний об’єм для двох автономних інтелектуальних вражаючих елементів. Багаторежимна сенсорна система підсилює їх дію. «Комбінація чудових можливостей виявлення і придушення помилкових цілей, великий зони ураження, високу ймовірність ураження і чудових характеристик бойової частини гарантує максимальну летальність і руйнування на землі, ефективну нейтралізацію бронетехніки противника», — заявили в компанії.
За даними компанії, вогневі завдання можуть бути виконані невеликою кількістю снарядів за дуже короткий час, що дозволяє застосувати тактику «вистрілив і поїхав» і при цьому значно знизити ефективність ворожого контрбатарейного вогню, а це критичний фактор у захисті своїх сил. Надмірне самознищення є головною особливістю снаряда SMArt 155.
«Якщо мета не виявлена в зоні застосування вражаючого елемента, то два незалежних механізму гарантують, що снаряд самознищиться, що дозволяє свої силам входити в зону з упевненістю».
Компанія Leonardo зосередилася на підвищення вогневої мощі гаубиці М109
У компанії заявили:
«Є мета, немає мети, бойова частина спрацьовує відразу, як тільки вражаючий елемент на парашуті спускається до висоти менше 20 метрів. Якщо ця функція не спрацьовує і подснаряд приземляється цілим, його бойова частина автоматично детонує, як тільки заряд акумулятора падає нижче певного рівня. Цей режим також закриває можливі несправності сенсорів або електроніки».
Шлобах підкреслив, що поновився інтерес до подібних боєприпасів обумовлений змінами в пріоритетах західних військових. «Це було не настільки важливо в Афганістані та Іраку, але в даний час стало більш важливим для західних армій і тому виробництво снаряда SMArt було відновлено. Німецькі військові купують нові снаряди і оновлюють свої старий арсенал SMArt. Багато інші країни також шукають таке рішення, тепер вони бачать сенс у його повернення на ринок».
Шлобах сказав, що однією з ключових проблем, з якою зіткнуться армії в майбутні роки є те, як збільшити частку високоточного вогню при одночасному збільшенні дальності. Високоточне наведення може бути інтегровано в снаряди, але це зажадає великих фінансових вкладень. Користувачі і політики, отже, повинні будуть визначити не тільки те, що необхідно, але також і те, що прийнятно.
У пошуках розширення
Компанія Leonardo також бути великим гравцем на ринку керованих боєприпасів зі своїм сімейством Vulcano, в яких акцент зроблено на 155-мм керованих боєприпасах для наземних систем. У компанії вважають, що це напрям має величезний потенціал зростання, зокрема в армії США; при цьому перспективний і ринок низки європейських країн, а також більш широкий світовий ринок.
Крім того, Leonardo змінює знаряддя на гаубице М109, замінюючи існуючу орудийную частина з довжиною ствола 39 калібрів системою з довжиною ствола 52 калібру. За даними компанії, мета полягає у підвищенні точності і збільшенні дальності, що передбачає перехід до керованих боєприпасів більшої дальності. Компанія також розраховує протягом наступних десятиліть поступово підвищити частку автоматизації в артилерійських системах.
Синьорелли вважає, що в перспективі підвищена точність залишиться домінуючою темою в сфері самохідної артилерії, хоча деякі користувачі можуть все-таки вибрати меншу вартість і більший обсяг поставок. Він вважає, що прогрес дозволить надавати таку ж дію, але меншою кількістю снарядів меншого калібру, при цьому дальність дії їх буде тільки підвищуватися.
З приводу автоматизації Синьорелли зауважив:
«Сьогодні можливості артилерійських систем обмежуються в основному екіпажами, які ними керують. Ми досягли підвищення скорострільності за рахунок автоматизації. У той же час автоматизація є рятівним колом для багатьох країн, в яких є дефіцит людських ресурсів, здатних повноцінно обслуговувати артилерійські системи. Тому автоматизація дає нам певні переваги».
На думку Синьорелли, у міру розвитку технологій у сфері артилерійських систем, особливо самохідних платформ, будуть переглянуті не тільки тактика і доктрина, але й види бойових завдань, в яких артилерія може бути використана. Він пояснив:
«Ми почали дискутувати з замовниками з армії і флоту з приводу використання снарядів для ствольної артилерії в абсолютно нових задачах, наприклад, в задачах протиповітряної та протиракетної оборони. По мірі відпрацювання технологій синергія багатьох технічних поліпшень дозволить переосмислити застосування артилерії в якості вирішальної бойового засобу.
Все розвивається по спіралі — по мірі розвитку вами можливостей ви знаходите нові шляхи, нові методи, тактику і способи застосування, що потім веде до подальшого розвитку технології. Я думаю, притаманна артилерійських систем гнучкість, що дозволить їм, швидше за все, залишитися центром розвитку ще дуже довгий час».
Автор:Alex Alexeev
Джерело: http://kolizey.net.ua/
