— Ти вийдеш за мене! — яскравий, закоханий, багатий, сміливий.
— Не бажаю заміж… — мляво відмовлялася відьма.
— Виходь, будеш щасливою! Я буду любити тебе завжди, піклуватися, а ще я вмію смачно готувати м’ясо на вугіллі!
М’ясо Відьма не їла, але ось чоловік, який готує їжу дуже вабив.
— Добре! Тільки не смій мені змінювати!
— Тобі зміниш! — і ось наречений поїхав готуватися до весілля.
По весні і відзначили весілля. Весілля шуміла так, що й з міста приїздили гості!
Всі були раді, але тільки Відьма сумно дивилася на своїх котів, поруч сидять на печі. Жила вона зі своїм коханим щасливо пів року.
Навесні сніг танув, дощі не припинялися, урожай ось уже встигав, а в сінокіс взагалі сіна зібрали стільки, що навіть бідні ставали багатими!
І ось на Самайн Відьма пішла у справах, а коли повернулася не знайшла улюбленого будинку. Коти косилися під сарай. Відьма заглянула під дошку і покликала.
— Кісь…Кісь, йди сюди! — з під дошки виліз шикарний кіт з винуватою мордахой.
— Я ж казала не змінювати, ну пішли вже в будинок, сьомим будеш! — засумувала молода Відьма і зняла обручку з пальця, повісивши його сьомим на ланцюжок на шиї.
